У нашому житті є дуже важливим аспектом знайти мир душевний, тобто примиритися із Господом. Так, Він дарує нам цей мир, але ми маємо вміти його прийняти. Адже, коли будемо старатися долати всякий гріх, усяку спокусу, будемо жити в любові до Бога, до свого ближнього, — тоді знайдемо мир для свого серця і зраненої душі.
Про мир у Бозі, як великий дар людству, роздумує Митрополит Київський і Всієї України Епіфаній, Предстоятель ПЦУ:
«Спілкуючись з учнями на Тайній Вечері, Спаситель заповідав їм мир. «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14: 27), – про цей дар людству Христос говорить одразу після обіцянки зіслати Святого Духа. Божий мир не просто відрізняється від миру земного, знайомого людям до того моменту. Це зовсім інший стан душі, стан, у якому людина позбувається тривоги та страху. Мир у Бозі – це стан людини вільної від гріхів і зла, у якому вона тимчасово знаходить втіху.
У часи Христа саме поняття миру не було чимось новим: якщо є війни – а через гріховну природу людини вони, на жаль, постійно супроводжують людство, – то є і час між ними, який називатимуть «миром». Людський мир невіддільний від війни та існує лише на противагу їй, стаючи не власне миром, а просто «відсутністю війни».
Мир у Бозі, на відміну від людського, цілком самодостатній. Він існує на кількох взаємопов’язаних рівнях: внутрішньому, де людина знайшла примирення із Господом та собою, міжособистісному – примирення з людьми, що її оточують, та глобальному – миру в світі, до якого прагне кожен християнин. Цей мир полягає не просто у припиненні збройних конфліктів, але у подоланні зла, гріха, який заважає людині порозумітися з Господом та ближніми. Поборовши внутрішнє зло, людина стає здатною кинути виклик зовнішньому: голоду, злидням, хворобам і війнам, що несуть смерть Божим створінням.
«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5: 9). Миротворчість з точки зору християнства – це не завжди про професійну діяльність як миротворця, яка, хоч і почесна, проте доступна небагатьом. Бути миротворцем, стати носієм Божого миру для себе та інших – це відповідальне завдання кожного християнина, незалежно від його походження та життєвого шляху.
Господь не просто дає нам Свій мир. Він вчить нас проявляти його, даруючи свою любов. Не лише просити про мир у молитві, але діяльно брати участь у миротворчому служінні, шукати можливостей для боротьби з гріхом і щоденно реалізовувати їх».
За матеріалами Фейсбук-сторінки Митрополита Епіфанія
Повязані записи
