Хрестопоклонна седмиця, якої ми досягли, звершуючи постовий духовний шлях, позначає середину Святої Чотиридесятниці. Здавалося б, лише нещодавно ми розпочинали підготовку до Великого посту через роздуми над притчами про покаяння, – а вже невдовзі, за кілька тижнів, увійдемо у священні дні спогадів про Страсті Христові.
Ми наочно переконуємося, як швидко спливає час. Тому повинні не марнувати його, не відкладати «на потім» задоволення наших духовних потреб, не занедбувати наше оновлення у Святих Таїнствах Покаяння та Причастя Тіла і Крові Христових, не відкладати на невизначене майбутнє творення діл милосердя.
Господь Ісус Христос вказує шлях, якого слід дотримуватися, щоби марно не розтратити даний нам час, але осягнуту блаженну вічність: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8: 34-35).
Ці слова означають, що та людина, яка бажає час свого земного життя і отримані від Бога дари привласнити, вжити лише для себе, яка бажає уникнути земних скорбот і страждань ціною згоди з цим світом, що лежить у злі, ціною гріха, який є зреченням від Бога – така людина не рятує життя, а губить його. І навпаки – ті, хто час свого життя, свої здібності віддають на виконання заповідей Євангелія, хто присвячує себе служінню Богові та ближнім, – ті досягають спасіння.
Важливо підкреслити, що спасительним є не саме собою несення хреста, тобто терпіння страждань, але те, коли ми, взявши його, – і взявши добровільно! – будемо йти за Господом.
Тож, дорогі брати і сестри, знаючи все це, бачачи перед собою образ Хреста Господнього, поклоняючись йому, слухаючи повеління Сина Божого кожному з нас зректися себе, взяти хрест свій і йти за Ним, нашим Спасителем, – маємо усвідомити нашу відповідальність за те, як ми це знання і розуміння втілимо в життя.
Чи не відкладемо наш духовний обов’язок на невизначене майбутнє, чи не спокусимося принадами світу цього або чи не злякаємося його погроз. І нехай сила Хреста Господнього, явлена на ньому сила божественної жертовної любові до нас, допоможе кожному зробити правильний вибір. Нехай зміцнить нас у несенні нашого власного хреста, утвердивши на шляху слідування за Христом – через скорботи світу цього до блаженного вічного життя, яке Бог приготував тим, хто любить Його.
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, Предстоятель ПЦУ
Джерело: Фейсбук-сторінка Митрополита Епіфанія
Повязані записи
