Митрополит Епіфаній: «Прощайте від душі і щиро просіть пробачення, коли чим завинили перед ближніми»

Сьогодні – прощена неділя, яка завершує підготовку до Великого посту. Як ми чуємо з Писання, прощення нами провин наших ближніх є умовою отримання нами самими прощення від Бога. В чому має полягати прощення в нинішніх умовах війни? Воно має виявлятися в тому, що забувши попередні суперечки та розділення, ми маємо згуртуватися навколо єдиної мети – перемоги над агресором. Хіба важливі зараз ті речі, які ще вчора сварили і ділили нас з тими, хто поруч? Тим більше в час, коли нікому не дано знати, чи буде ще нагода в цьому житті простити та отримати прощення. Тож робіть це – прощайте від душі і щиро просіть пробачення, коли чим завинили перед ближніми. Все другорядне і мінливе відступає перед трагедією війни. Натомість на перший план виходять справи милосердя, жертовність, допомога і взаємна підтримка.

Як відомо, піст для християн складається з духовної та тілесної частини. Духовно ми присвячуємо у постові дні більше уваги молитві, покаянню за гріхи, богослужінню. А тілесно ми обмежуємо себе у їжі та різних задоволеннях. Війна, у вогненному вирі якої ми зараз живемо, кардинально змінює форму посту, але не може змінити його сутність – самообмеження заради духовної досконалості. Хіба воїни зараз не обмежують себе, коли жертовно стоять на передньому краю боротьби з ворогом? Хіба не обмежують себе лікарі, волонтери, ті, хто приймають біженців та допомагають їм? Тому цьогорічний піст для всіх нас буде справді винятковим, як піст жертовності.

Безперечно, що для тих, хто може і здатен постувати згідно з традицією, духовно корисним буде її дотримуватися. Але всі решта у тому, що стосується їжі, маєте діяти на власний розсуд, відповідно до обставин. Як архіпастир, я благословляю вам повне послаблення постових обмежень у їжі, коли цього вимагають зовнішні обставини. Адже тягар війни є значно важчим і не мудро буде до нього додавати ще щось. Справи милосердя, моральна і матеріальна підтримка тих, хто поруч, надання розради, притулку, допомоги – все це той піст, який потрібен і нам самим, і нашим ближнім.

Але окрім тілесної складової посту є ще й духовна складова. Ми звикли до того, що в цей час маємо особливі постові служби в храмах, приступаємо до сповіді та Причастя. Де можливо слід виконувати церковний устав. Але в місцях бойових дій, під ворожими обстрілами, на тимчасово окупованих територіях слід найперше цінувати життя і безпеку пастиря і пастви. Тому благословляю там, де вимагають обставини військового часу, змінювати час і місце богослужінь та інші уставні норми на розсуд священника. Хто не має можливості бути на молитві в храмі, але може дивитися трансляції служб – нехай чинить так. Хто і цього не може – нехай сам помолиться так, як дозволяють обставини. Те саме стосується і сповіді та причастя. Де можливо – слід сповідатися і приймати причастя. Де обставини не дозволяють цього, нема священника і богослужіння – можна використовувати щоденне сповідання гріхів, вміщене у вечірніх молитвах з Молитовника, додаючи до них ті гріхи, які там не вказані, але в яких викриває вас совість. І коли ви щиро від серця розкаюєтесь у гріхах, то нехай Господь Своєю благодаттю і людинолюбством простить і помилує вас.

Дорогі брати і сестри! Не всі з нас можуть і здатні захищати Україну від ворога зі зброєю в руках. Але кожен християнин не лише може, але і повинен молитися. І наша молитва в цей час, молитва за українське військо, за державу і нашого Президента, за тих, хто страждає від війни, а також прохання про Божий захист, про перемогу і мир – це внесок кожної віруючої людини у наближення перемоги. Тому моліться своїми власними словами чи словами церковних текстів, словами з біблійної книги Псалмів чи просто повторенням молитви Ісусової «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!» – але моліться. Просіть Господа про милість до нашого стражденного народу і про належну відплату злочинцям і вбивцям – нехай Всевишній зупинить їх, як противників усяких законів Божих і людських. Бо молитва – наш спільний християнський внесок у перемогу добра.

В цю прощену неділю я також хочу попросити у вас, дорогі брати і сестри, молитися за нашу Церкву і за Предстоятеля, адже ви знаєте, що ворог визначив нас своїм супротивником. Але Господня сила більша за зброю людську. І тому я вірю, що з Божою допомогою ворожі наміри будуть зруйновані, і ми досягнемо перемоги, адже на нашому боці – правда. Закликаю на всіх вас Боже благословення і нехай цей надзвичайний піст буде часом нашого особистого подвигу, вдосконалення і очищення – всього того, що веде нас спасительним шляхом до вічного блаженного життя.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, Предстоятель ПЦУ