21 січня Церква вшановує святу Агнесу Римську – знану мученицю перших віків християнства, покровительку заручених пар та дівоцтва. Більше про те, хто ця свята і який стосунок вона має до сакрального одягу Папи та львівського Оссолінеуму (бібліотеки Стефаника) – у нашому матеріалі.
Мучениця за чистоту
Житіє святої Агнеси майже невідоме, хоч її у своїх творах згадували Отці Церкви – Григорій Великий, Амвросій, Єронім, Діонісій, Папа Дамасій І. За переданням, майбутня свята народилася наприкінці ІІІ століття в Римі в родині заможних християн, і віддала своє життя, оберігаючи присвячене Христові дівицтво, коли їй було 12 або 13 років.
Одна з легенд зазначає, що Агнеса, бажаючи посвятити свою невинність Спасителеві, відмовилася від шлюбу зі сином римського префекта. Розгніваний юнак-язичник запроторив її до публічного дому: за наказом його батька дівчину роздягненою тягнули вулицями Рима до борделю. Як розповідає легенда, Агнеса в цей час палко молилася – і в одну мить її волосся виросло й накрило усе тіло, захищаючи від поглядів перехожих. Диво сталося на римському стадіоні Доміціана – нині тут площа П’яцца Навона, де в Середньовіччі було зведено церкву, а в другій половині XVII століття – бароковий храм Сант-Аньєзе-ін-Аґоне (Sanctae Agnetis in Agone).
Кілька чоловіків намагалися зґвалтувати дівчину, та одразу ж осліпли, а сам син префекта упав мертвий. Молитва Агнеси повернула його до життя, після чого він навернувся до християнства. Інша оповідь розказує про те, що дівоцтво Агнеси мало бути принесене в жертву язичницьким богам.
Мучеництво Агнеси приписують періоду правління імператорів Валеріана або Діоклетіана; низка джерел згадує про 304 рік. Дівчина відважно оберігала свою цноту та відкрито сповідувала християнську віру. Її катували і присудили до смерті через спалення. Проте дрова не займалися, а розведений врешті вогонь не зачіпав святої. Мученицю стратили в інший спосіб – за різними джерелами, ударом ножа в горло або обезголовленням. Сталося це 21 січня.
Агнесу поховали біля Номентанської дороги в Римі. За переданням, через кілька днів на гробі святої молилася її зведена сестра Емеретіана. Вона відмовилася покинути це місце й дорікала людям, які її тут знайшли, за убивство сестри, після чого її саму каменували. Пізніше Емеретіана також була канонізована.
На гробі мучениці звели базиліку Святої Агнеси за мурами (Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура, італ. Sant’Agnese fuori le mura). Нині під вівтарем цього храму зберігаються кості святої Агнеси, а її череп перебуває в окремій каплиці в церкві Сант-Аньєзе-ін-Аґоне на римській П’яцца Навона.
Наречена Агнця
Культ святої Агнеси поширився в Церкві – як на Сході, так і на Заході – вже з IV століття. Нині мученицю вшановують як святу Католицька та Православна церкви, Давні східні (орієнтальні) церкви, а також Англіканська та Лютеранська спільноти.
У коментарі «Духовній величі Львова» вікарій львівського катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії РКЦ о. Кшиштоф Шебля зазначив, що свята Агнеса є однією зі семи жінок-мучениць, які входять до Римського канону Євхаристійної молитви. Це свідчить про велику набожність, яку плекали до святої протягом століть, зокрема у Римі, де вона прославилася.
Ім’я «Агнеса» походить із грецького слова Ἁγνὴ, hagnē, «чиста, свята, непорочна»; у Православній церкві поширений варіант «Агнія»; є також форми Інес (Іспанія, Португалія, Франція), Аґнесе (Італія), Аґнеш (Угорщина). Цікаво, що у деяких французьких джерелах під іменем «Агнес» згадується Анна Ярославна – руська князівна, яка стала відомою королевою Франції.
Свята Агнеса має «посестру», із якою її інколи плутають – святу Агату. Пам’ять Агати вшановують 5 лютого. Плутанина виникає через схожість імен, а також подібність житій. Агату вважають рятівницею від вогню, а в день її спомину в храмах благословляють хліб та сіль, які символізують опіку святої над домівкою і захист від пожежі. Освячену сіль додають у корм худобі, просячи про захист тварин від недуг. Водночас до свята Агнеси теж приурочують традиційний хліб – житній або пшеничний – який випікають для благополуччя домашніх тварин, проте не освячують в церкві.
Ім’я Агнеси співзвучне з латинським словом agnus (ягня), тож Західна традиція асоціює святу із образом овечки та із Агнцем Божим – Христом, з Яким вона була духовно заручена. «Це ім’я подібне до слова “агнець”: “Агнес” – “Агнус”, різниця лише в одній букві. І вона також є покровителькою невинності, чистоти», – зазначив о. Кшиштоф Шебля.
Саме з ягням на руках святу Агнесу зображають найчастіше, хоч трапляються й інші атрибути, зокрема корона чи голуб; саму ж мученицю вважають опікункою заручених пар, дів і цноти, садівників, а також жертв зґвалтування.
Ягнята, Агнеса і Ватикан
Зв’язок ягняти і святої Агнеси згодом утілився в особливому церковному звичаї, відомому з XVI століття. Щороку 21 січня, в день спомину святої, в базиліці Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура благословляють двох молодих білих ягнят, яких вирощують ченці-трапісти із римського монастиря Тре Фонтане (ймовірного місця страти святого апостола Павла). Благословення відбувається під час папської Меси. Пізніше цих ягнят стрижуть, а з їхньої вовни виготовляють єпископські паллії.
Паллій, паліум, па́лій (від лат. pallium — накидка, плащ) — елемент літургійного одягу Папи та єпископів у Римо-католицькій церкві. Це вузька стрічка завширшки близько 5–8 см., яку носять поверх риз на плечах. Зітканий з вовни ягнят, паллій символізує вівцю, яку несе на своїх плечах Добрий Пастир (Христос, символом Якого на Літургії є єпископ). Це також символ ярма Христового і нагадування єпископові про відповідальність за довірених йому вірян.
На паллії вишито шість чорних шовкових хрестів – символ ран Христа, а кінці оздоблені чорним шовком і нагадують овечі ратиці. Три хрести часто проколюють декоративними золотими шпильками (spinulae), що символізують цвяхи Розп’яття.
У Східній церкві аналогом паллія є омофор – стрічкоподібна частина архиєрейського облачення. Омофор може бути двох видів: малий – одягається на шию і обома кінцями спускається на груди, і великий – охоплює плечі, груди та спину.
Латинський паллій має вигляд кола з двома кінцями – вперше така форма з’явилася у X або XI столітті і загалом зберігалася протягом століть. Папа Бенедикт XVI вживав паллій дещо іншого типу (VI століття), трохи схожий до східного омофора – з кінцем, що спускається з лівого плеча. Зараз єпископи повернулися до округлої форми.
Папа Римський носить паллій під час кожної урочистої Служби – це знак його повної та вселенської влади як Верховного Пастиря. Митрополити отримують паллій від Папи як символ влади та єдності з Апостольським Престолом; відповідно до чинного канонічного права новий митрополит зобов’язаний протягом трьох місяців після свого призначення на кафедру випросити паллій у Папи і має право носити його лише на території своєї митрополії. Якщо митрополита переводять з однієї кафедри на іншу, він зобов’язаний випросити в Папи новий паллій. Звичайні єпископи паллія не носять.
Свята Агнеса… у Львові
Протягом століть християнства на честь Агнеси Римської звели святині в цілому світі. Храми її імені можна знайти, наприклад, у столиці Сполучених Штатів – Вашингтоні, у Нью-Йорку й низці міст Америки, Англії, Німеччини, Польщі тощо. Добре знайомі з цією мученицею також у наших краях. Зокрема, історія Львова тісно пов’язана зі іменем Агнеси через свою відому архітектурну пам’ятку — Львівську національну наукову бібліотеку України імені Василя Стефаника (вул. Стефаника, 2), розташовану нині в приміщеннях колишнього монастиря кармеліток взутих і костелу святої Агнеси.
Кармелітський монастир було засновано у XVII столітті, ініціатором його закладення став львівський архієпископ Станіслав Гроховський. Цікаво, що в католицькій Речі Посполитій були лише два монастирі кармеліток взутих і обидва – в Україні: в Дубно та у Львові. Будову нового монастиря магістрат дозволив у 1637 році, і під його зведення виділили ділянку на передмісті біля підніжжя гори Шембека, що мала назву «Крвіско» (Кров’яне). За переказами, тут відбувалися страти або кровопролитні сутички; заснування монастиря під патронатом святої мучениці мало «освятити» це місце. Щоправда, можна припустити, що лиха слава «Крвіска» позначилася і на спорудженні обителі: будівництво неодноразово затягувалося на десятиліття, а будівлі, за тогочасними вимогами зведені з нетривких матеріалів, страждали від регулярних пожеж, зокрема під час облог міста (хоча, на відміну від багатьох інших передміських споруд, монастир вистояв під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького).
На початку XVIII століття монастир перебудували з каменю за проєктом невідомого архітектора. Львівський латинський архієпископ Ян Скарбек освятив мурований костел святої Аґнеси у 1729 році. За кілька років в обителі знову сталася пожежа. Після неї над відновою храму працював Бернард Меретин (знаний львів’янам як архітектор собору св. Юра), що надав костелу барокових рис.
Наприкінці XVIII століття відбулася реформа цісаря Йосифа ІІ, яка ліквідувала в Галичині частину монастирів і культових споруд. Така доля спіткала й монастир кармеліток взутих. Будівлю обителі віддали римо-католицькій семінарії; згодом семінарію перевели до львівського монастиря кармеліток босих, а тут розмістили військові склади і пекарню. У 1804 і 1812 роках споруда пережила ще дві пожежі, а в 1817 року її руїни викупив польський меценат Юзеф Максиміліан Оссолінський. Під його патронатом колишній монастир перебудували для потреб Наукового закладу Оссолінських (Оссолінеуму). Це був грандіозний за масштабом і впливом науково-культурний інститут, який поєднував функції національної бібліотеки, музею, архіву та видавництва, ставши головною інтелектуальною твердинею та скарбницею історичної пам’яті для всієї Центрально-Східної Європи XIX — першої половини XX століття. Внаслідок перебудов споруда набула типово класицистичного вигляду; її називають одним із найкращих зразків зрілого класицизму у Львові. Зараз тут діє головний корпус наукової бібліотеки імені Стефаника.
Нині про минуле львівської монашої обителі та її святої покровительки зовні не нагадує практично ніщо. Не виключено, що у Львові є ще храми чи пам’ятки, що бережуть згадки про мученицю. Тож якщо ви побачите у Львові зображення молодої дівчини з ягням – найімовірніше, це свята Агнеса.
Підготувала Марія Цьомик
За матеріалами rkc.org.ua, wikipedia.org.
Також читайте: Львівські сліди святого Гіацинта
Собор на Грушевського: яскрава львівська святиня з глибоким корінням
Повязані записи
