Майбутні отці-василіяни проходять свій новіціят в Крехівському монастирі святого Миколая, пам’ять якого Церква вшановує 6 грудня. Магістр новіціяту о. Роман Мельник ЧСВВ поділився думками про те, чому більшість християн має потребу в святих та молиться до них? Чому Крехівська обитель присвячена саме Миколаю? Чи відбуваються досі чуда біля чудотворної ікони святителя? І чому святі місця та ікони допомагають отримати відповідь на молитву? Також священник вказав, який подарунок є найкращим для дитини і чи приходить святий Миколай до майбутніх ченців у Крехові.
Пропонуємо переглянути розмову з о. Романом Мельником ЧСВВ, або прочитати її в дещо адаптованому текстовому форматі.
Всі ми знаємо, що 6 грудня — святого Миколая, і це той день, на який особливо чекають діти. Для багатьох дітей це ніби казковий персонаж, але водночас Церква вшановує Миколая як одного із найбільших святих. В Україні цього святого дуже сильно люблять, почитають, і ще до хрещення Русі в Києві була Микільська церква.
«Святі, як ніхто інший, розуміють нас у нашій щоденності»
Андрій Толстой: Отче Романе, чому Церква встановлює свята на честь святих (молиться до них, називає на їхню честь храми та монастирі)?
О. Роман Мельник ЧСВВ: Напевне, десь глибоко в душі нам всім подобається така риса як простота. Я насправді захоплююся одною з якостей Бога — це, власне, проста. Бо Він — Простий. У Ньому нема складності. І з простими людьми нам також хочеться бути, спілкуватися, проводити час. Це щось досить близьке і рідне кожному з нас. Особливо зараз, у такому непростому світі, ми насправді шукаємо простоти. І у простоті відчувається якась таємнича святість. Тому, напевне, ми тягнемося до святих: молимося, вшановуємо, почитаємо, а особливо захоплюємось їхньою святістю.
Десь нещодавно почув таку фразу, що святість насправді має колір і запах землі. Святі — це ті, хто також із пороху земного — мусимо це зрозуміти. Вони теж проходили свій шлях, мали свою боротьбу, певні слабкості, перемагали свій характер. А найголовніше — вони хотіли уподібнюватися до Бога. Саме тому святі стають дуже близькими до нас — людей. І часто ми пізнаємо у їхніх шматочках біографії кадри зі свого життя.
На новіціяті, перш ніж прийняти обряд облечин, ми змінюємо ім’я. Тож ті, хто на кандидатурі, за рік часу роздумують, який святий їм у чомусь до душі є близький, якого вони би хотіли мати в майбутньому як свого покровителя, як ангела-охоронця. І, власне, зі шматочків біографії (майбутній новик) бачить: «О, я на цього схожий», або «ось цим я на того похожий». І тому, десь так функціонуючи, воно дає нам сміливість думати, що святі, як ніхто інший, розуміють нас у нашій щоденності. Тому, відчуваючи з ними зв’язок, знаючи, що вони були такі самі, як ми, називаємо на їхню честь і наші храми, і також молимося до святих, і особливо відзначаємо їхні свята — вшановуючи їх, підкреслюючи якусь їхню рису чи особливість.
«Не ми обираємо собі святих у друзі, а вони обирають нас»
Святий Миколай не був ні монахом, ні ченцем, однак монастир у Крехові названо на його честь. Чому такий вибір?
Я думаю, що це пов’язано з іконою святого Миколая, яку ми тут маємо, яка є чудотворною. І десь є в історичних джерелах, що її приніс один зі засновників монастиря — Йоіл. Можливо, святий Миколай, або саме ця ікона, мали в його житті особливе значення. Тим більше, як Ви на початку згадували, наш народ дуже любить святого Миколая, і це різні рівні — починаючи від дітей, закінчуючи старшими. Можливо, саме цей чинник і вплинув: що, знаючи про існування обителі святого Миколая, люди будуть горнутися до неї. Це також певна таємниця.
Колись я почув таку фразу: не ми обираємо собі святих у друзі, а вони обирають нас. Напевне, це мало місце [й у цьому випадку], що святий Миколай для Йоіла, або для того, хто вирішував [кому присвятити монастир], був важливим. Тому, думаю, що все було вирішено ще до того, як тут з’явився монастир. Вже десь там, певно, на Небі було продумано.
Але думаю, якщо людині приходять такі натхнення, як, наприклад, у даному випадку, збудувати монастир, то Святий Дух поведе – потрібно тільки відкритись на Нього.
Отже, можемо сказати, що святий Миколай сам вирішив, що обитель буде названа на його честь.
Можемо й так сказати — включно з іконою (це мало вплив).
Цій іконі вже близько 400 років? Це та сама ікона, яку приніс Йоіл?
Так, вона є дуже давня. Це та сама ікона. Хоча, зрозуміло, що вона була реставрована. Також внизу є домальований наш монастир. Бо Йоіл тоді ще не бачив, як виглядатиме наш храм Переображення, якому, до речі, вже більше 350 років. Також досить історичний. Але сам образ із того часу, і тому він зберігається тут, у нас.
Також читайте: О. Йосиф Кралька ЧСВВ: «Хочеться відчувати, що наші здобутки є здобутками всієї Церкви»
«Святий Миколай сьогодні також є актуальний своїми чудами»
Святого Миколая часто називають Чудотворцем, не кожен святий має такий титул. Та й ікона у вас не просто давня, але також чудотворна, бо люди молилися перед нею і у відповідь отримували чуда. Та чи трапляються такі чуда досі?
Ми маємо книгу прохань, «книгу чуд», в якій люди залишають свої записи. І це інтерв’ю мене спонукало поглянути в неї ще раз. Сьогодні досить багато прохань за наших військових. Люди вірять, що через заступництво святого Миколая буде перемога, що він випросить для нас справедливої перемоги… Особливо ми знаємо, що він охороняє тих, хто в морі, тих, хто на суші, тож йому поручають наших військових.
Попалося мені таке гарне дитяче прохання і подяка: «Дякую, святий Миколаю, за всі подарунки, які ти мені даруєш, і прошу тебе про мир в Україні. Можливо, мені зараз не потрібно айфона 16 про макс», — так і написано, — «але я прошу, щоб були в мене всі здорові і наші воїни повернулися». Це є захоплююче. До нього звертаються, його просять — просять за заступництво, і пізніше також є певні подяки, наприклад, «за моє вислухане прохання». Можливо, хтось не уточнює, і якщо розпитати, то прохання досить вагомі для цієї людини. Тому я впевнений, що святий Миколай сьогодні також є актуальний своїми чудами.
Чи звертаєтесь Ви особисто, як магістр новіціяту, до святого Миколая по допомогу, підтримку та пораду? Бо, мабуть, також зустрічаєтесь із різними труднощами, викликами, проблемами. Та й взагалі – чи є певний культ святого Миколая на Крехівському новіціяті?
Так, ми маємо навіть пісню, яка була свого часу написана, якщо я не помиляюся, отцем Василем Мендрунем:
Отче Миколаю,
Ти у нашім краю
Любий нам усім.
Ти – душі відрада,
Ти рятуєш чада,
Входиш в кожен дім…
Сяєш на іконі,
Просимо в поклоні:
Всіх нас подружи!
Україну нашу —
Благодати чашу —
Вічно бережи!
Цю пісню ми часто співаємо, також молимося молебні до святого Миколая. А особливо [надихає] наш крилос [в храмі], де ми кожного дня збираємося на молитву зранку на Утрені і ввечері — на Вечірні. Чи це кандидат, чи новик, чи хтось із нас старших, стоячи і молячись, бачить ікону перед собою. У кожного, я впевнений, десь там майне думка про заступництво, особливо у своїй внутрішній боротьбі чи зростанні, особливо монашому. Тому, [відповідь на ваше запитання буде] – так, ми маємо спільні моління до нього, просячи його заступництва, щоби беріг нашу обитель, особливо в цей час війни. Але також кожен приватно звертається до неї (ікони).
Отже, можемо сказати, що присутність чудотворної ікони святого Миколая впливає на атмосферу монастиря?
Без суміву.
Також читайте: О. Михайло Лучків ЧСВВ: «Батько хотів, щоб я пішов в монастир, а мама – ні»
«Найважливіше, — це віра людини»
Чому ймовірність чуда збільшується, коли людина молиться у відпустовому місці чи перед чудотворною іконою?
Знаєте, те, як і коли Бог відповідає на молитву людини, насправді є великою таємницею, яку ми здатні збагнути лише до певної міри. Є прохання, які ми можемо молитися роками – а є момент одного «Господи, помилуй», і прохання вислухане.
Сама ікона — це матеріальний предмет. Та ми знаємо, що Господь Бог [діє] за заступництвом Христа, Богородиці, святого Миколая чи інших святих силою Святого Духа та вірою людини. Найважливіше, — це віра людини, з якою вона приступає до ікони – і стається чудо.
Зазвичай у тих місцях, в яких є чудотворні ікони, відчувається внутрішній спокій, мир; переважно людина, яка вертається з прощі, каже: «Я там відчула якусь свою тишу, своє наповнення». Можливо, тому, що там є багато молитов. Тому багато людей приїжджають до таких місць зі своїми потребами. І знаємо, що кожен має за що молитися, кожен надіється на своє чудо, просячи. І, очевидно, молитва освячує всі ці місця і тих, хто тут молиться, допомагаючи у нашій щоденності. Тому так є, що віра людини спонукає її звертатися до Бога, до ікони, до святих, які на цій іконі, для того, щоб, віруючи, отримати відповідь.
Крехів завжди є відпустовим місцем – люди знають про це, їздять туди. Але в цей рік Крехівський храм Преображення також став особливим місцем у Ювілейному році, де людина може отримати повний відпуст. Коли закінчується Ювілейний рік?
Щоб я не помилився: минулого року він відкрився 26 грудня, на другий день різдвяних свят (як ми вже тепер називаємо). І [триває] до цього часу – цілий рік. Бо у Римі, у Ватикані трішки швидше були відкриті Святі Двері – сам Рік розпочався десь у середині грудня. І тоді вже за викликом певного часу нашій Сокальсько-Жовківській єпархії було надано три можливості відпустових місць. Для цієї єпархії одним із трьох є, власне, Крехів, тому до нас прибуває багато прочан, щоби скористати з цієї нагоди.
Чи відчули Ви в цьому році приплив [прочан] саме через Ювілейний рік?
Можна сказати, так. Більшість цих людей — з наших околиць. Бо переважно так є: все, що близько нас — «ще колись заїду». Але ці нагоди спонукають людину скористатися вже сьогодні, бо вже назавтра напевно цієї можливості не буде.
Також читайте: О. Домінік Налисник ЧСВВ: «Я не можу дозволити собі сказати “а що з того покоління виросте?”»
«Ми знаємо — ти живеш там, де живе святий Миколай!»
Отче, що би Ви порадили людям, які шукають натхнення від святого Миколая в ці дні – особливо батькам, які розповідають про нього дітям?
Я мав один раз такий випадок: подзвонив до мене ігумен – я був на служінні в Івано-Франківську – і каже: «Романе, треба скоренько в садочок, там [святкують] Миколая – тут біля нас, біля храму». Я кажу: «Коли?». Він каже: «Вже». Треба — значить, треба: кличуть священника. Парох не мав можливості — йду я.
Приходжу, а мені кажуть: «А Ви не маєте одягу Святого Миколая?!». Я відповідаю: «Мені не повідомили, сказали, що має бути присутність». Далі кажу: «Нічого, якось буде!». І знаєте, що? Коли я зайшов, діти не розгубилися — і кажуть: «О! Ми знаємо — ти живеш там, де живе святий Миколай!». І для мене особисто [після цих слів] пішло повне розпруження: я живу там, де живе святий Миколай! І дійсно так воно є!
А далі вони кажуть: «Миколай, напевно, настільки має багато обов’язків, що не встиг і послав тебе!». І тоді вже я від імені Миколая роздав подарунки. І це можливо навіть стало якимось правдивим моментом – ми можем бути помічниками святого Миколая.
Тому я бажаю батькам, щоби вони, пояснюючи певні речі (своїм дітям), були помічниками святого Миколая. Найперше – вподібнюватися до нього у його доброті, бути відкритим; любивши своїх дітей, дарувати їм найбільший подарунок – свій час, а пізніше – вже якісь речі. Бо деколи ти думаєш, чим здивувати дитину. Колись нас дивували мандаринкою і цукерком, а сьогодні чим здивувати? Може, навіть і телефоном дуже не здивуєш. Тому, напевно, сьогодні найважливіше — мати час для них і не боятися бути помічником святого Миколая.
Відомо, що у святого Миколая було багато чеснот; в акафісті до нього згадуються випадки, коли він допомагав людям. Ми знаємо, що він був милосердний, щедрий, захищав слабких або невинно засуджених, тих, хто перебував у небезпеці смерті, в подорожі. Важко наслідувати святого (відразу) у всіх чеснотах. Які чесноти святого Миколая зараз нам найбільше потрібні?
Без сумніву, сьогодні найбільше ми бачимо, що ця чеснота святого Миколая є присутня в багатьох. До речі, сьогодні День волонтерів – вітаємо їх і дякуємо їм за їхнє служіння. Напевно, це риса святого Миколая — вміти поділитися. Можливо — не надміром навіть. Дуже часто бачимо простих людей, які мають мізерну пенсію, але вони діляться, донативши чи даруючи для наших воїнів — можливо, іноді навіть і останнє. І це досить виражена риса святого Миколая — вміти поділитися тим, що ти маєш.
Друга річ — я хотів би побажати всім нам не втратити віри, що, роблячи добро – добро переможе. Добро переможе зло; і що я сію – те і буду жати. Тому сьогодні хотілося би підкреслити, щоби, сіючи добро, на зразок святого Миколая, не втратити віри, що добро переможе зло.
«Є дуже багато моментів, які не описані»
Скажіть, чи прийде цього разу святий Миколай до кандидатів і новиків на Крехівському новіціяті?
Обов’язково прийде!
А що принесе – різочки чи щось краще?
Знаєте, ми всі в Крехівському монастирі чекаємо на святого Миколая. Направду. Хоч ми виросли, але в кожного з нас зберігається той радісний присмак свята Миколая. І чекають усі.
Чи різочки будуть? Я думаю, Миколай через магістра певні напоумлення давав раніше, так що різочок, певно, вже не буде (сміється). Вони справляються. Але на подарунки чекаємо, обов’язково чекаємо.
Також читайте: О. Климентій (Стасів) ЧСВВ: «Часу на нарікання і розчарування у нас немає»
Скажіть щось добре нам всім, отче.
Знаєте, ми не в змозі описати всі ті чуда, які трапляються сьогодні на фронті. Так, ми маємо втрати, маємо поранення, але я впевнений, що є дуже багато моментів, які не описані. І це все є дійсно за заступництвом наших святих, а особливо – святого Миколая. Тому – що я можу сказати – як казав на початку: я впевнений, що святий Миколай сьогодні також оберігає їх усіх там. І вірмо в це – і в ці чуда. Вірмо, що скоро настане перемога, і з Божою допомогою всі вернуться додому живими до своїх родин.
Амінь. Дякую, отче, за цю розмову, за Ваші добрі слова і за Ваші молитви.
Щиро дякуємо! Хай всіх вас Бог благословить.
Розмовляв (і фото) Андрій Толстой
Також читайте: Крехівський новіціят: місце, куди кличе Бог
Ігумен Крехівського монастиря: «Мій тато сказав: то тут нормальні хлопці, можеш залишатися»
Єрм. Аліпій (Федун): Святий Миколай – казковий персонаж чи великий чудотворець? (відео)
Повязані записи
