Наполегливість – це більше, ніж просто вистояти; це також означає мати віру. Так, ми повинні докладати зусиль, але при цьому пам’ятати про власний Божий час.
Життя часто схоже на довгу і звивисту дорогу – особливо, коли наші цілі здаються далекими, а зусилля – безрезультатними. Незалежно від того, чого ми намагаємося досягти (чи то досягти форми, чи то накопичити на мрію, чи то реалізувати проект), цей шлях завжди буде складним і сповненим невдач. Ось чому важливо пам’ятати про наполегливість та уроки, яких вона нас навчає.
Біблія постійно показує силу стійкості. Згадаймо хоча б вихід Мойсея з Єгипту. Згідно з біблійним оповіданням, він провів 40 років у блуканнях пустелею, підтримуваний Божою обітницею про землю, що тече молоком і медом. Подібно до Мойсеєвих, наші цілі можуть здаватися далекими – але саме наша віра і наполегливість проведуть нас через пустелю наших сумнівів і труднощів.
Зростання у непрості часи
Святий Іван від Хреста, великий іберійський містик і Учитель Церкви, багато писав про темну ніч душі – період глибокого духовного спустошення. Хоча його тексти звертаються до цієї ночі у фундаментально містичних термінах, вони також промовляють до нашої щоденної боротьби. Ми всі переживаємо часи, коли наші зусилля здаються марними, а молитви залишаються без відповіді. Але саме в ці темні часи наша віра стає сильнішою. Ми вчимося літати наосліп, довіряючи тим інструментам, які маємо під рукою: вірі, надії, благодаті.
У своєму Посланні до Римлян Павло говорить про наполегливість і витривалість: «Ми […] хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію» (Рим. 5:3-4). Наша боротьба не є марною. Вона допомагає нам рости, формує наш характер і сповнює нас ще більшою надією. Плоди праці ніхто не бачить одразу. Як землероб, ми саджаємо насіння, поливаємо його, а потім терпляче чекаємо на врожай.
Коротше кажучи, ми повинні довіряти процесу, особливо коли не бачимо негайних результатів.
Наполегливість – це більше, ніж просто вистояти; це також означає мати віру. Так, ми повинні докладати зусиль, але при цьому пам’ятати про власний Божий час. Якою б довгою не була дорога попереду або якою б темною не була ніч, сонце завжди зійде. Озираючись назад, ми побачимо, що кожен крок, який ми зробили, був необхідним і вартим зусиль.
Джерело: Aleteia
Фото: yo.in.ua
Повязані записи
