Дорогі душпастирі! Стараймося помолитися в сьогоднішній день за тих, хто нам допоміг відкрити покликання до священства, і товаришував на цій дорозі. Згадаймо в молитві святителя. Помолімся за тих, кого ми охрестили, повінчали, похоронили, уділили першу сповідь чи урочисте Святе Причастя. Пам’ятаймо в молитві всіх, хто довірений нашій душпастирській опіці. Щоб ми мали силу товаришували людям на дорозі спасіння, провадити їх до щасливої вічності. А також самі з нею не розминулися. Такими словами звернувся до духовенства під час проповіді в Архикатедральному соборі св. Юра єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир у Великий четвер. Архиєрейську Вечірню з Літургією св. Василія очолив Архиєпископ і Митрополит Львівський кир Ігор. Опісля моління Митрополит Львівський провів Чин вмивання ніг священникам Львівської Архиєпархії.
«Робимо вже останній крок в напрямку літургійної згадки великих таємниць нашої віри, а саме смерті та Воскресіння Ісуса Христа. Вже не довго буде Вчитель у людській подобі з учнями своїми на землі. Але він не хотів нас залишити сиротами», – зазначив на початку проповіді владика Володимир.
«Саме тому у Великий четвер Ісус збирає учнів на вечерю, на якій встановлює Євхаристію. Таким чином лишається присутній серед людей, серед нас», – продовжив свою думку Архиєрей.
«Сьогодні лине гімн вдячності Богові за дар священства. Дякуємо нашим священикам, душпастирям за служіння! Воно не завжди легке, часом є спокуса від нього втекти, думаючи: А чому я? Чому від мене стільки вимагається? Чому мене скеровують у віддалене село? Чи це якесь покарання? Та є інші, чому вони не можуть це чи інше робити. Служіння вимагає від душпастиря вийти з зони комфорту», – наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Відтак проповідник звернув увагу на цьогорічне послання Блаженнішого Святослава до духовенства, в якому Отець і Глава Церкви наголошує на присутності душпастиря в житті людей, особливо через спілкування з ними. На його переконання, пастир має бути з паствою, незалежно де: спереду, ззаду чи всередині. Але він не може йти якимись протилежними дорогами.
Ісус застерігає в сьогоднішньому євангельському слові, – пригадує Архиєрей, – що при ударі пастиря вівці розбігаються.
«Нехай не буде такого з вашою паствою. Пам’ятаймо про жест Ісуса Христа, який не вмиває собі руки як Пилат, а нахиляється та вмиває ноги апостолам», – заохочує він і пригадує, що згодом Христос буде переживати дуже болючу драму самотності, яка не чужа також і душпастирям.
«Від священника не вимагається більше, ніж він сам добровільно обіцяє, складаючи присягу на Євангелії в момент рукоположення. У випадку одружених священиків також дружина дає на це все письмову згоду. Але з часом може бути по-різному, є небезпека про це забути або не хотіти пам’ятати. Дуже надіюся, що у Львівській Архиєпархії зараз таких нема», – сказав владика Володимир.
«Як витривати у вірності Богові, не зійти з дороги служіння?», – запитує проповідник і відповідає: «Для цього може бути допоміжний наступний фрагмент з Тайної вечері: На грудях Ісуса спочиває голова улюбленого учня Івана. Він знаходить захист, певність. Він цього не забуде на Хресній дорозі, піде до кінця за Вчителем, бо він йде за серцем, яке любить. Як важливо не віддалятися від грудей Ісуса, як важливо тримати свій стиль життя і спосіб думання в симфонії з Христовим серцебиттям».
«Наскільки важливе є свідоцтво доброї співдії між священиками. Це часом може відіграти більшу роль ніж глибока богословська проповідь», -додав Преосвященніший Володимир.
За матеріалами Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
