У половині IV ст. Богородиця особисто вказала римлянам місце, де має бути збудована святиня на Її честь. Об’явлення відбулося в ніч з 4 на 5 серпня, а його плоди протягом ось уже майже сімнадцяти століть – одна з чотирьох папських базилік у Римі та чудотворна ікона, яка стала порятунком римського люду, козаків під Хотином і всіх, хто неї прибігає.
У базиліці Санта Марія Маджоре вшановується особливе зображення Богородиці — образ Матері Божої Сніжної. Він неодноразово рятував Рим і йому також приписують перемогу в битві при Лепанто в 1571 році і під Хотином 1621 року. В останній, до речі, ключову роль відіграло українське козацтво. Тисячі копій цього образу поширено по всій земній кулі. Люди моляться і отримують допомогу від своєї Небесної Матері.
Тож не дивно, що два з половиною роки тому в римській базиліці перед іконою «Спасіння римського народу» молився православний митрополит Епіфаній — Предстоятель ПЦУ. Разом із присутніми він звершив молебень за українське військо, перемогу та мир. Прославивши Пресвяту Богородицю та попросивши перед Її чудотворним образом заступництва для українського народу, присутні проспівали духовний гімн «Боже Великий, Єдиний».
Передання приписує авторство ікони апостолу Луці. Вона була привезена до Рима в 590 році за понтифікату Григорія I. Мистецтвознавці традиційно датують ікону VI століттям. Сьогодні ми розповімо вам історію про виникнення храму, в якому перебуває образ, і чому він присвячений саме Матері Божій з незвичною назвою «Сніжна».
Сни, сповнені об’явленнями
Це об’явлення вписане у велику біблійну традицію, в якій Бог промовляє до людей за допомогою снів. Він об’являвся у нічних видіннях патріархам і пророкам, а в Новому Завіті – святому Йосифу Обручнику: спочатку – щоб той прийняв Марію як свою дружину, а потім – щоб рятував родину від Ірода. Не зникли сно-видіння від Бога і після Вознесіння Господнього. Одне з них імператор Костянтин Великий в 312 році перед битвою біля Мульвієвого мосту поблизу Рима, інше сталося однієї літньої ночі 352 року в Римі — внаслідок чого з’явилась найстаріша і найважливіша Марійна святиня християнського світу. Ще одним результатом цього об’явлення вважається порятунок Церкви від єресі.
Як говорить передання, в ніч з 4 на 5 серпня 352 року Пресвята Богородиця показалася у снах відразу трьом особам. Поміж них був Папа Ліберій.
Небезпечна єресь
Це були важкі часи для Церкви: ледь не увесь християнський світ опинився під впливом аріанської єресі. І це не перебільшення: переважна більшість єпископів, священників та монахів, членів впливових родин, а разом з ними – і народних мас – почали сповідувати фальшиву віру. Існувала реальна загроза загибелі Церкви. Але, на щастя, Христос залишив Церкві обітницю, що не залишить Своїх вірних до кінця світу. Тож поміж великого замішання та хаосу Бог використав двох великих пастирів: Афанасія Александрійського і Папу Ліберія, щоби зцілити та врятувати Свою Церкву.
Єресиарх Арій був ревним аскетом, через що його дуже поважали. Він пропагував свої хибні богословські погляди, талановито викладаючи їх у вигляді пісень та віршів, так що простим людям ця єресь здавалася зрозумілою та цілком логічною. Саме тому аріанські погляди легко сприймалися, запам’ятовувалися та швидко поширювалися. Особливу небезпеку становило те, що поміж проповідників єресі було багато відомих пастирів та обдарованих проповідників, які мали вплив на державну владу і на самого імператора.
Єресь Арія полягала в тому, що він заперечував предвічне існування Божого Сина і те, що Ісус Христос «єдиносущний» Отцю: єретики навчали, що Він має початок та іншу природу, ніж Бог. Аріани вірили, що Ісус – це Боже творіння. Такий раціоналістичний підхід робив Бога «зрозумілим» та «прийнятним» для природного розуму людини, але заперечував об’явлену Богом істину про Пресвяту Трійцю. На Першому Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році ця єресь була засуджена, але її прихильники продовжували розповсюджувати своє вчення і мали в цьому великий успіх.
Цей богословський конфлікт торкався і розуміння особи Матері Ісуса Христа. Бо ж якщо Ісус не є Всемогутнім Богом, а лише ангелом, який отримав від земної жінки людське тіло, то Божого воплотіння не відбулося, Бог не став людиною, не прийняв на себе людську природу, щоби освятити і спасти її, і відповідно, Діва Марія не є Богородицею, Вона лише побожна жінка, обрана Богом на короткий час тільки для того, щоб народити Ісуса.
Візіонер Ліберій
Святий Єронім волав: «Цілий світ застогнав, побачивши себе аріанським». На полі бою залишився лише св. Афанасій, патріарх Александрійський, і… Папа Ліберій. Слово останнього мало особливу вагу. Коли Ліберій побачив, що аріанські єпископи захопили владу при імператорському дворі і оголосили аріанство ортодоксією (православ’ям), він скликав в 353 році Арелатський Собор, який мав запобігти поширенню єретичних поглядів. Варто відзначити, що цей Собор відбувся рік після об’явлення Марії в Римі.
Однак всі єпископи, окрім одного, піддалися тиску імператора і засудили вчення, яке проповідував св. Афанасій. Через два роки Ліберій скликав в Медіолані новий Собор. Однак і цього разу імператор-єретик взяв справу під контроль. Він таємно слухав виступи єпископів, а коли відчув, що все йде не за планом, вискочив і, погрожуючи єпископам мечем, змушував прийняти його позицію. Лише п’ять єпископів не піддалося його погрозам. На вигнання пішли столітні Осій, єпископ Кордоби, св. Іларій, Євсевій з Верчеллі, Діонісій з Медіолану і Люцифер Каларійський.
Однак попри наполегливі прохання, погрози та вигнання Ліберій не погоджувався з рішеннями цих «соборів». Коли він повернувся до Рима, аріанство вже було в минулому. Виникає запитання: який зв’язок між опором Папи із об’явленням, яке відбулося в Римі за рік до того, як велика хвиля єресі накрила Церкву?
Патриції та їхня Спадкоємиця з Неба
Об’явлення 352 року мало чотирьох героїв. Очевидно, це була Марія, далі – Ліберій і ще одне римське подружжя — патрицій Іван і його дружина. Про них ми знаємо мало, окрім того, що Іван був у близьких стосунках із Папою і що його подружжя було бездітним. Іван дуже переймався тим, що у нього нема сина, якому він міг би передати свій спадок і який продовжив би його рід. Також відомо, що подружжя гаряче просило Бога і Його Матір, щоб Вони вказали їм на того, хто мав би успадкувати їхній великий маєток і добре ним розпоряджатися. Відповідь із Неба прийшла.
Богородиця вислухала їхні прохання і показала це незвичною появою. У ніч з 4 на 5 серпня Марія об’явилася у сні і чоловікові, і жінці, та виявила кожному з них своє побажання. Вона хотіла, щоби там, де вранці вони знайдуть сніг, для Її вшановування була збудована церква. Саме в такий спосіб Марія захотіла стати їхньою Спадкоємицею.
Вранці чоловік і жінка були дуже здивовані, коли зрозуміли, що бачили один і той же сон. Патрицій Іван поспішив розповісти про це Папі Ліберію. І яким же було його здивування, коли він почув, що Папа бачив уві сні цієї ночі те ж саме. Тож Папа і патрицій вирушили того серпневого ранку в Римі на пошук снігу. Папа йшов в оточені кліру і людей у врочистій процесії, новина про дивовижне сновидіння швидко облетіла місто. Дійшовши до Есквілінського пагорба, люди побачили сніг, який визначав не лише місце, де має бути розташована церква, але й обрис площі для фундаменту майбутнього храму. Святиня мала стати «посагом» для Спадкоємиці патриція — Пресвятої Діви Марії.
Мати Божа Більша
Храм будувався за кошти патриція. Багатий римлянин зробив Богородицю спадкоємицею свого майна і на вказаному Нею місці став фундатором вказаного храму. Базиліка була освячена і почала діяти ще за життя Папи Ліберія. Наступні Папи добудовували святиню і опікувалися нею. В цій базиліці зберігається безцінна реліквія ясел Ісуса, там також розташовані гробниці восьми Пап, включно зі святим Папою Пієм V та останнім понтифіком — Папою Франциском (+2025).
Однак найважливішим місцем храму є каплиця з чудотворним образом Матері Божої Сніжної. Представлена на іконі Марія тримає в руці хустку. Римляни вважають, що таким чином Мати Божа витирає людські сльози.
Мадонна Сніжна і Переможна
Улюблений римським людом образ має щонайменше ще дві назви. Перша латиною: «Salus Populi Romani» («Спасіння римського народу»), а друга — це «Мати Божа Переможна». У той час як назва «Мати Божа Сніжна» пов’язує нас зі сно-видінням Папи і патриція Івана, дві інші назви образ отримав через свою чудодійну силу. Дуже швидко виявилося, що Сніжна Мадонна була обрана Богом як знаряддя порятунку Рима (і не тільки Рима) у часи великих небезпек. Саме Її обносили мурами міста під час нашестя варварів.
Об’явлення, яке отримало подружжя патриція, перетворилося на велику святиню Санта Марія Маджоре. Це ж саме об’явлення додало Папі Ліберію сил та впевненості у вірі в те, що Марія не є матір’ю простої людини. Вона є Богородицею, тому що Її Син є Богом: «рожденним», «не сотворенним», «єдиносущним Отцу», «Ім же вся биша».
Таким чином вже в перших віках християнства Мати Божа стала на захист основоположних правд християнської віри. Опісля Вона об’являлася ще багато разів різним людям по всьому світі, а особливо – впродовж останніх двох століть, коли світ над усе сповнюється хаосу, сум’яття та віровідступництва.
Львівська Марія Сніжна
З римською базилікою Матері Божої Сніжної пов’язана одна із найдавніших святинь Львова, яка сьогодні носить назву храму Матері Божої Неустанної Помочі. Однак львів’яни називають цю церкву також «Церква Марії Сніжної». Цей храм був збудований німецькими колоністами ще у XIV ст. за зразком римської Богородичної базиліки. Мабуть, слава римської святині та історія, пов’язана з її виникненням, у чомусь перегукувалася з настроєм її будівничих. У давні часи місця під будівництво церков взагалі рідко обиралися «випадково». Доказом обраності місця для львівської церкви Марії Сніжної може служити той факт, що святиня проіснувала сім століть, пережила чимало лихоліть, через які пройшло місто, і станом на сьогодні далі виконує функцію храму, про який читайте більше у нашому матеріалі: Місце, яке собі обрала Божа Матір у Львові: церква Марії Сніжної.
Використано матеріал з книги: Вінцентій Лашевський «Світ Марійних об’явлень»
Також читайте: Сон сестри Агнеси з Акіта: «Чому це Бог в Трійці мав би бути єдиним Богом?»
Назарій Петрів: «Їй приснилися загиблі: близькі, друзі, які просили про справедливість»
О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
Повязані записи
