Зазвичай традиція зустрічі Нового року пов’язана з очікуваннями кращого. Мовляв, у році, що минає, було так собі, а от у наступному нехай буде о-го-го!
Природа наших бажань є такою, що вони завжди є більші від того, що ми маємо зараз. Але, якщо ми будемо постійно лише порівнювати те, що ми маємо, з тим, чого би нам хотілося, – це вірний шлях до розпачу (депресії) через незадоволення. І гонитва за “птахом щастя затрашнього дня” забиратиме радість від сьогодення.
Христос у Євангелії попереджує не робити цього, а мати радість від того, що є сьогодні. “Досить з кожного дня турботи своєї”. Тому ми у ранковій та вечірній молитві дякуємо за все добре, що маємо та просимо прощення за зле, що вчинили. Ми дякуємо перед їжею за те, що маємо можливість її споживати, а після їжі – що наситилися від земних Божих благ.
На межі літочислення ми дякуємо за все, що Господь послав нам доброго в році, що минає, і просимо благословення у наступному. Безперечно, що нам хотілося б більшого і кращого – але насправді маємо багато і багато приводів подякувати за те, що було у 2016 році. І саме у цьому – подякувати Богу, оцінити все добре, що сталося минулого року, як і все погане, що могло статися, але від чого нас Бог і мудрість вберегли – я вбачаю сенс святкувань.
Тож слава Богу за все, що Він подав нам у минулому, і нехай 2017 рік буде не гіршим, а всі випробування, які він принесе, – зроблять нас лише міцнішими та здатними краще розрізняти Боже зерно від полови тимчасової марноти.
З Новим роком!
Архиєпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ КП, Голова Інформаційного управління Київської Патріархії Преосвященний Владика Євстратій (Зоря)
Повязані записи
