У Євангелії від Марка Господь запитує: «За кого Мене мають люди». І, насправді, кожен із нас кожного дня свого життя дає відповідь на питання: «А хто для мене Христос?». І, власне, у відпусті ми кожного разу кажемо: «Христос, Істинний Бог наш». Але чи справді це є реалія нашого життя? Якщо Він є Богом нашого життя, тоді це видно через кроки, які ми чинимо в житті. Бо, на превеликий жаль, християнам можуть закинути, що те, в кого ми віруємо, дуже часто не відповідає тому, як ми живемо. І якраз найбільшою проблемою є те, чому молоді люди починають відходити від Церкви. А причина цьому дуже проста: вони знайшли розбіжність між тим, в кого кажуть потрібно вірити, і тим, як живуть ті, які де-факто привели їх до Церкви. Тобто, з одного боку, ці люди кажуть їм, що не можна, наприклад, брехати, але з іншого боку, молода людина пересвідчується в тому, що ті, які про це говорять, самі так не роблять. І, відповідно, можуть виникати будь-які інші вади, гріхи чи недоліки, після чого для молодої людини виникає внутрішній конфлікт. В результаті, вона не хоче такого Бога, Який для неї є, немовби, твором уяви, тим, який суттєво не впливає на життя людини. В уявленні молодої людини Він є тим, кого людина хоче використати тоді, коли їй потрібно щось у нього попросити. А, насправді, якщо Христос справді є Істинним Богом для нас, тоді це видно через кожний крок нашого життя. Бажаю всім нам, щоби ми кожного дня давали найкраще свідчення про те, що Христос є нашим Богом. Інколи кроки, які ми робимо в житті, можуть промовити набагато більше, ніж наші уста.
о. Андрій Березівський, сотрудник парафії Христового Воскресіння Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
