о. Андрій Сіданич: «Духовний голод – наслідок наших гріхів»

«А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони» (Ів. 6: 11), — такі слова сьогодні читаємо у Святому Євангелії. Чуємо добру новину про чергове велике чудо, яке вчинив для нас Господь, нагодувавши п’ять тисяч людей п’ятьма  хлібами і двома рибами. Ісус Христос, тим самим, хоче вчергове нагадати, що Він піклується про те, щоб кожен з нас не відчував голоду, як фізичного, так і духовного. Про значення сьогоднішнього Христового чуда для нас роздумує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Андрій Сіданич:

«Сьогодні ми чуємо гарну євангельську розповідь, яка починається словами: «А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» (Ів. 6: 5). Читаємо про те, що поруч біля Ісуса Христа завжди збиралися люди. І сьогодні цей натовп, як пише Євангеліє, сягав понад п’ять тисяч людей. У Слові Божому далі написано: «А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п’ять тисяч». (Ів. 6: 10).

І тут євангелист подає певні обставини, які для людського розуму стають нелогічними. Бо виникає запитання: «Як можна нагодувати людей, маючи лишень кілька шматків хліба і риби?». Але також цікавим аспектом є те, що ці люди, сіли на галявину, повну трави. Тобто можемо собі уявити, наскільки вона мала бути велика у цьому місці, бо Єрусалим описувався як місце, де були лишень піски і каміння. Але, як бачимо, була галявина, де помістилося так багато людей.

Сьогоднішнє Євангеліє хоче показати нам, що Господь є Той, Хто дає життя; Той, Хто завжди знайде місце для людини, яка завжди прагне цього життя, не зважаючи на те, що ми можемо перебувати у різних труднощах, пустинях нашого життя тут, на землі.

У наступних рядках Євангельського слова читаємо:

«А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло» (Ів. 6: 11-12).

Справді, Господь є Той, Який піклується, Той, Який дбає за те, щоби ми себе комфортно чули. Ісус розуміє, що учні Його не в силі нагодувати людей, але вчергове показує, що Він пам’ятає про кожну людину.

Господь дбає про те, щоб наше тіло і наша душа справді не чули голоду, як фізичного, так і духовного. І лишень від нас залежить, чи ми йдемо в напрямку до Нього. Той, хто шукає цієї зустрічі, хто черпає з Божих слів цього життя з Богом, — йому нічого ніколи не буде бракувати. Він завжди буде відчувати радість і достаток в своєму житті. Тому довіряймо своє життя Богові. Пам’ятаймо, що Він також пам’ятає про нас, а ми вчергове цей день, який Бог нам дає, живімо разом із Ним».

Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика