«Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються» (Мт. 9: 2), – такими словами сьогодні у євангельському уривку звертається Ісус Христос до розслабленого, якого принесли до Нього на ношах. Цими словами Господь говорить до тих, хто сьогодні є розслаблений не настільки тілесно, як душевно. Адже, у буденних перипетіях, у клопотах щоденного життя, людина дуже часто, зазвичай непомітно, поглинається гріхом, який здебільшого є причиною тілесних недуг. Сьогодні друзі розслабленого, з великою вірою на серці, приходять до Спасителя, щоб Той його оздоровив. Приклад великої віри цих людей має бути впроваджений і у наше життя. Огляньмося, можливо сьогодні хтось із наших близьких потребує нашої допомоги, нашої віри для того, щоб прийти і доторкнутися до Христа.
Про віру, як приклад для наслідування та про те, що таке справжня християнська дружба, роздумує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Андрій Сіданич:
«Сьогодні Євангеліє розповідає нам про те, що Ісус Христос, побачивши віру людей, здивувався. Бачити віру – це означає бачити не лишень те, як ми молимося, коли приходимо до храму, чи до тих чи інших Таїнств. Але сьогоднішнє Євангеліє показує цей гарний приклад тих людей, які мали міцну віру. Що ж вони такого зробили? Ми сьогодні також чуємо слова апостола Павла, який каже: «Любіть один одного братньою любов’ю». Справді, любов є фундаментом нашого християнського життя.
І віра, про яку сьогодні говорить Христос, яку Він побачив у друзях цього розслабленого, виявилася у їхньому вчинку, у тому, що вони взяли свого немічного товариша і принесли до Ісуса Христа. Звісно, у центрі події є Ісус Христос, до якого принесли розслабленого. Сам розслаблений був чоловік, зранений гріхами, які вплинули і впливають на людське тіло, не лишень на душу. Звичайно, це ті люди, друзі, які принесли цього розслабленого, але чуємо також і про людей, які стоять поруч, і осуджують оці вчинки, які відбуваються перед ними. Звичайно, попри все, ми бачимо сьогодні у центрі нашого життя Ісуса Христа, Він має бути нашим життям. Бачимо, що ця людина, яка видається немічною, розслабленою, яка не має сили, – може бути зціленою.
Звичайно, що сьогоднішнє Євангеліє говорить нам ще і про таку гарну річ, як дружба. Так, ми розуміємо, що друзі – це не тільки ті, які вміють гарно відпочивати, ділитися тими чи іншими думками, але друзі, про яких ми сьогодні чуємо, справді живуть вірою, вони справді люблять один одного, вони не відкидають цього чоловіка, який для них, напевно, є тягарем. Вони зробили дуже багато кроків, щоб допомогти своєму товаришу.
Багато наших військових, за яких ми молимося, проходять неймовірні труднощі один за одного, і, напевно, більше переживають один за одного, аніж за себе. Власне, це є гарним прикладом нашого духовного життя, де ми маємо дуже переживати за людей зранених, тих, які впали у ту чи іншу спокусу гріха. І сьогоднішнє Євангеліє показує, що вірою ми можемо допомогти тим людям, які є зранені душевно, які потребують нашої допомоги. І саме від нас залежить, чи ми справді готові зробити цей крок для того, щоб допомогти іншим. Будьмо певні, що ці кроки збагатять, допоможуть людям, але рівно ж збагатять і наше духовне життя.
На жаль, бачимо також людей, які осуджують, кажуть Христові, що не можна Йому відпускати гріхи. У нашому житті наші вчинки також може хтось осуджувати, не раз ми можемо боятися робити ті чи інші кроки, з думкою, що хтось буде критикувати. Але дуже часто у Святому Письмі чуємо слова: «Не бійтеся, робіть..». Робімо кроки любові. Якщо ми робимо це щиро, відверто, – будьмо певні, що завжди вони будуть винагороджені. Бажаю кожному із нас, щоб ми вчергове зробили крок назустріч Богові. Щоб ми також подумали про те, що можливо хтось також потребує нашої віри, яка виявляється у наших вчинках, у наших кроках для того, щоби Господь Бог доторкнувся їх, і вони отримали зцілення. Хай Бог нам у цьому допомагає».
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Андрія Сіданича
Повязані записи
