о. Богдан Кулик: «Чути голос Ісуса Христа – це чути свою совість»

«Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде» (Ів. 10: 9), — такі слова звучать у сьогоднішньому Євангелії. Над його змістом роздумуємо разом із капеланом Національного лісотехнічного університету України, настоятелем храму св. Володимира Великого Львівської Архиєпархії УГКЦ отцем Богданом Куликом:

 «Ісус Христос у сьогоднішньому Євангелії нам розповідає про доброго пастиря, який пильнує свою отару. І, як написано, що вівці цього стада, яке пильнує пастух, – вони дуже добре знають і чують голос пастиря, і йдуть за ним. За чужим вони не підуть.

У Слові Божому про це написано так: «Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

 А хто входить дверима, той вівцям пастух.

Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу» (Ів. 10: 1-5).

Особливо це добре зрозуміло тим, хто реально пасе вівці. Дійсно, вони слухають голосу свого пастиря. Бачив по телебаченню, як один пастух переганяв тисячі овець. Він іде попереду, і жодна з них не вискакує наперед нього. Всі вони ідуть слідом за пастухом. І куди він йде, туди і йдуть всі інші вівці. Пастух веде їх правильно, тому жодна з овець не є пошкоджена, а всі вони – врятовані, якою би крутою стежкою не йшли.

Коли ми будемо слухати голос Ісуса Христа, Його Євангеліє, Його Слово, яке Він до нас  промовив, — то ми ніколи не зіб’ємося з правдивої дороги. Тільки ми перестанемо слухати голос Євангелії, голос Ісуса Христа всією душею, всім серцем — відразу людина входить в блуд, відходить від правдивої дороги. Ісус світить нам цю дорогу, Він хоче, щоб ми перебували в світлі. Як нелегко є втриматися в ньому, в чистоті духовній, як нелегко є жити святим життям, безгрішним.

Щоб так жити, то ми маємо слухати голосу Ісуса Христа. Він каже: «…що Я двері вівцям» (Ів. 10: 7), а далі Христос продовжує: «Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде» (Ів. 10: 9).

Нехай Господь Бог благословить кожного із нас, щоб ми у своєму житті завжди чули голос Ісуса Христа. Тим голосом є совість, наша совість. Ми повинні її не глушити, бо без неї – людське серце стає кам’яне. Чути голос Ісуса Христа – це означає чути свою совість, свій внутрішній голос».

Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика

Фото – із Фейсбук-сторінки о. Богдана Кулика та мережі Інтернет