6 серпня – день пам’яті святої великомучениці Христини. Про її постать, істинну віру у Єдиного Бога та про неоціненний мученицький подвиг розповідає адміністратор храму святих Ольги і Єлизавети Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Іван Галімурка:
«Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Батько її – Урван – був правителем міста Тіра. У віці 11 років дівчинка відрізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Проте батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він помістив її в приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і звелів дочці кадити перед ними тиміям.
На самоті, роздумуючи про світ і сотворені речі, Христина поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу. Вона переконалася, що безмовні і бездушні ідоли, що стояли в її покоях, нічого не могли створити, оскільки самі були створені руками людини. Тож, дівчина щиро просила Єдиного Бога відкрити Себе їй.
Так сталося, що одного разу Христину навістив Господній Ангел, який настановив її в істинній вірі в Христа – Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдальницький подвиг.
Тож, дівиця розбила всіх ідолів, що стояли у неї і викинула їх за вікно. Батько Христини – Урван, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідоли? Христина мовчала. Тоді, закликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько почав бити дочку по щоках. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і сказала, що своїми руками вона знищила ідолів.
Тоді Урван наказав убити всіх рабинь, що прислужували дочці, а Христину віддав на жорстоке бичування і кинув у темницю. Дізнавшись про все, мати святої Христини з плачем прийшла до дочки, просячи її відректися від Христа і повернутися до батьківських вірувань. Однак Христина залишилася непохитною.
На заклик батька, мучителі прив’язали Христину до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Потім, попечену, її кинули в темницю. Однак, Ангел Божий з’явився до неї вночі, і, зціливши її рани, підкріпив їжею. Батько, побачивши на ранок Христину неушкодженою, велів утопити її в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь пішов на дно, а Христина чудом вийшла з води і стала перед батькові очі. Переляканий мучитель уважав це чарами, відтак вирішив на ранок стратити дочку. Але сам несподівано уночі помер.
Інші правителі, що були надіслані на місце Урвана, також намагалися схилити Христину до зречення від Христа, але, бачачи її непохитну твердість, знову віддавали її на жорстокі муки. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї приходили люди, і вона навертала їх до істинної віри в Христа. Так увірували близько 3000 чоловік.
Наприкінці, правитель звелів кинути святу дівицю в розпечену піч і зачинити в ній. Коли через п’ять днів піч відкрили, то знайшли мученицю живою і неушкодженою. Бачачи ці чудеса, багато хто увірував в Христа-Спасителя. А розлючений і розчарований тиран наказав воїнам заколоти святу дівицю списами…
Після цих мук Христина передала свою святу і непорочну душу у руки Істинного Бога, отримавши нев’янучий вінок мучеництва.
Свята мученице Христино, моли Бога за нас грішних!»
За матеріалами Фейсбук-сторінки о. Івана Галімурки
Повязані записи
