У ці дні пам’яті Тараса Шевченка, є потреба сказати кілька слів про наші слова. Це – слова, котрі вимовляємо, котрі читаємо, котрі спостерігаємо, котрі чуємо, котрими спілкуємося, котрими молимося тощо. Наша Мова і наше вміння спілкуватися – це великий Божий дар, який отримуємо від нашого Творця. Про це говорить Поет, про це читаємо у його Кобзарі:
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!»
Ми захоплюємося нашим Пророком, ми вивчаємо його мелодійну поезію, ми декламуємо його поетичні рядки і водночас зневажаємо нашу Мову брутальністю наших висловів, нецензурною лайкою, вульгарними зворотами. Не ганьбімо себе самих! Сьогодні непроста година спіткала усіх нас. Тривога, емоції, відчай інколи б’ють через край. Трапляється, що зривається з уст лихе слово, – це можна якось зрозуміти і якось пояснити… Але, коли такі речі стають нормою, це вже не має оправдання. Мимо того, що вульгарщина заполонила наш лексикон, вона заполонила вулиці наших міст і сіл, заполонила наше телебачення, заполонила соціальні мережі тощо. Коли так чинимо – грішимо!
Адже недаремно говорить Господь наш Ісус Христос: «Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт.12,36-37).
Минеться ця тяжка хвиля, відсвяткуємо нашу перемогу і, прийшовши на Великдень до храму, ми почуємо слова св. Євангелія: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог» (Ів.1,1). Розуміймо вагу Слова… Бог дає життя, Бог дає перемогу, Бог дає радість, Бог дає свободу, Бог дає щастя… Будьмо цього свідомі і викиньмо з наших уст бруд і нецензурщину, ми ж таки – християни! Ми – культурна Нація! Ми – велика Нація! Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
о. Іван Галімурка, адміністратор храму святих Ольги і Єлизавети Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
