Уже завтра Церква Христова буде відзначати одне із двунадесятих свят, а саме – Преображення Господнє. Основний сенс цієї події полягає у тому, що Господь явив найближчим учням свою Божественну славу, котра до цього була для них та інших послідовників зовсім неочевидною. Це мало зміцнити віру апостолів у годину випробувань. До того ж, це свято припадає на період Успенського посту, який присвячений Пресвятій Богородиці.
Про те, у чому полягає цінність Успенського посту та як дотримуватися приписів Церкви стосовно його виконання, про символізм свята Преображення Господнього і звідки започаткована традиція освячення фруктів у цей день у ексклюзивному інтерв’ю говоримо із сотрудником парафії Воздвиження Животворчого і Чесного Хреста Господнього Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ с. Ожидів, священиком Михайлом Дорошем.
Отче, чому Церква пропонує нам час посту до свята Успіння Пресвятої Богородиці? Чому цей піст є строгим?
Успенський піст розпочинається через місяць після Петрового посту: за новим стилем – це є 14 серпня. Розпочинається він святом Винесення Чесних Древ Животворчого Хреста Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа. Це є найкоротший піст і триває всього лише два тижні. На середині посту є велике двунадесяте свято – Преображення Господнє, а закінчується він, відповідно, двунадесятим святом – Успінням Пресвятої Богородиці. Успенський піст є другим за строгістю після Великого посту.
Що стосовно історії цього посту, то, мабуть, для прикладу варто навести цитату Лева Великого: «Церковні пости є розподілені у церковному році так, що для кожного часу написаний свій особливий закон утримання». Навесні ми маємо Святу Велику Чотиридесятницю; влітку – Петрів піст; перед весняним періодом – Успенський піст; взимку – Різдвяний піст. Успенський піст є єдиним, який приурочений Пресвятій Богородиці. Вона єдина з усіх людей, які жили на цьому світі, досягнула цієї мети, заради якої ми усі живемо, а саме – Обоження. Коли Богородиця жила на цій землі, то можемо сказати, що Вона не мала потреби у пості чи молитві, але через свою велику любов Вона неустанно молилася за всіх людей і також неустанно постила, чекаючи того часу, коли прийде до Свого Сина. У тропарі цього свята ми співаємо такі рядки: «У різдві дівство зберегла єси, в успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші». Тобто, Вона, перебуваючи на небесах, неустанно молить Свого Сина за цей світ і за нас, людей.
Які поради ви, як священик, даєте вірянам стосовно виконання Успенського посту?
Можемо говорити, що Успенський піст є строгим, як було сказано вище. Не вживається м’ясна їжа, молочна, а рибу, як знаємо за церковним уставом, дозволяється вживати лишень на свято Преображення Господнього. Ще що стосується посту, то я вважаю, що тут слід згадати слова однієї церковної пісні: «Постячись самою їжею, від пристрастей не визволяймось». Кожному християнину необхідно пам’ятати про те, що піст не обмежується їжею, хоча вона є важливим і неодмінним атрибутом. Чому? Коли ми смиряємося і утримуємося у їжі, то це духовно укріпляє душу і тіло. Бо Церква нас вчить, що не душа окремо і тіло окремо, а тіло і душа – єдині. Тобто, смиряючись і утримуючись у їжі, це нас стимулює, укріплює, дозволяє тримати свої пристрасті і духовний розум у тверезості.
У чому полягає символізм свята Преображення Господнього? Які акценти розставляє нам Церква через це свято?
На превеликий жаль, дуже часто люди, приходячи до храму на свято Преображення Господнього, не розуміють того, а що ж вони святкують. З народу ми знаємо, що саме свято Преображення називають другим Спасом, або – яблучний Спас. А те, для чого ми несемо фрукти до храму, для чого ми святкуємо це свято, – не до кінця усі розуміють.
Що відбулося на свято Преображення? Саме слово «Преображення» з грецької мови читається, як «Метаморфосіс». У Давній Греції, коли ставили театральні вистави, постанови, коли люди переодягалися, – це називалося словом «Метаморфосіс». Отже, що відбулося на горі Фавор? Ісус Христос бере з собою трьох своїх учнів і показує їм Свою славу. Як ми можемо це розуміти? Весь час, коли Христос був із своїми учнями, Він воскрешав мертвих, зціляв хворих, всіляко допомагав усім потребуючим. Але тоді вони бачили лишень благодать Божу, тобто, можемо сказати, чудодійну силу, якою Він це творив. А на горі Фавор відбувається наступне: Ісус Христос показує свою Божественну славу, але тут важливо є підкреслити, не Божественну природу, а саме Божественну славу. Господь спілкується зі своїм Небесним Отцем, з Богом Отцем. Бог Отець каже: «Ти є Син мій улюблений». Колись євреї називали словом «улюблений» дітей, які або помирали, або, які померли. Це є таке своєрідне пророцтво і символізм майбутніх страждань Ісуса Христа. Його хресної смерті. Також ми знаємо, що біля Ісуса Христа з’являються пророки Мойсей та Ілля. Із Святого Писання ми читаємо про те, що сам Ісус Христос, коли говорить про дві заповіді любові, Він каже, що у них утверджується весь Закон і пророки. Тобто, Закон і пророки – це є два авторитетні духовні стовпи тогочасного єврейського суспільства. І пророк Мойсей, як представник, якому було дано це законодавство, і пророк Ілля, як один із найбільших пророків, – були свідками цього Божества. Ісус Христос бере із собою трьох учеників: Петра, Якова та Івана. Для чого Він це робить? А для того, щоб їх не спокушати. Тобто, Він їм трьом показує свою Божественну славу. Христос це робить для того, щоб коли вони будуть бачити, як Він помирає, знали, що помирає не людина, а – Боголюдина. Але, навіть, попри все те, що Він їм показував, попри усе те, що вони бачили на горі Фавор, – апостол Петро зрікається Ісуса Христа тричі.
Для більшості наших вірян свято Преображення – це означає піти до храму і посвятити фрукти. Звідки започаткована ця традиція? Чи є про неї згадки?
Про цю традицію є згадки. Вона походить ще із древніх часів християнства. Навіть у апостольських правилах ми маємо підтвердження цього. Ми приносимо фрукти, але якщо розглянути за правилами, то мали би приносити тільки виноград. Це ми читаємо у апостольських правилах, але з часом люди стали приносити усі фрукти. Це трактується, як подяка Богу за те, що вони отримали цей урожай. Тобто люди це приносили для благословення.
Господь наш Ісус Христос приніс Себе у жертву на хресті, і ми знаємо, що Він був Боголюдиною, у всьому подібний з людьми, окрім гріха. Господь приносить Себе у жертву на хресті, оновлюючи людську природу. Таку аналогію ми можемо перенести і на освячення фруктів. Освячуючи чи то мед, чи фрукти, – ми благословляємо не тільки те, що є у нашому кошику, а весь наш врожай. Тобто ми приносимо хвалу Богові за те, що Він дарував нам ці плоди, за достаток.
Розмовляла Юліана Лавриш
Розшифрував Андрій Мандрика
Повязані записи
