о. Михайло Гарват: «Без ока дістатися до Неба можливо, а без Божої благодаті – ні»

Фарисеї – це юдейська релігійна течія. Для простих людей вони були релігійними лідерами. Дуже часто фарисеї випробовували Ісуса Христа і шукали можливості, щоб Його у чомусь винуватити. Про те, хто такі фарисеї та що означає їхнє вчення, а також про мученицький подвиг святих Романа і Платона розповідає сотрудник храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Михайло Гарват:

«Дуже часто у євангельському уривку ми читаємо про фарисеїв. Фарисеї – це така чисельна і поважна релігійна течія, яка існувала за часів Ісуса Христа. Так же само як і ми, вони сповідували Єдиного Бога, але найголовніше у їхньому житті було виконання закону. Хто не виконував закон, той не міг бути благословенний Богом. І було так, що всі приписи закону розписали настільки, що було визначено, скільки в суботу можна зробити кроків. І так було по кожній, навіть найменшій, справі. Говорячи простіше, можна сказати ось так: все було розписано так, що його сповнити було просто неможливо. Навіть найдосконаліший рівень серед цих людей не міг виконати всього того, що було записано. Це сповнити було нереально. На свято Пасхи читається Євангеліє від Івана, де сказано про те, що Господь через Мойсея передав закон, як дороговказ нашого життя. Треба слідувати приписам закону, але, пам’ятаючи, що ми є люди слабкі, ніхто досконало не зможе його сповнити. І тоді євангелист каже: «Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа» (Ів. 1, 17). Якраз не виконання закону, як читаємо, а благодать Божа може перевести нас із земного до небесного, лишень благодать Божа може перевести нас від грішного до святого. Тому скільки б ми не старалися сповнити закон, нам до кінця досконало це не вийде. Наше завдання – йти цим дороговказом, йти цією дорогою назустріч Богу. І тоді Його благодать зробить нас здатними увійти в радість нашого Господа.

Це виразно сповнив святий мученик Платон і святий мученик Роман. Вони розуміли те, що йти за Христом означає прославляти Його, навіть під страхом смерті не зректися Його імені. Тоді сам Господь благословляє і підкріпляє в часі переслідувань. Святий мученик Роман своєму мучителеві сказав: «Хіба ж не зрозуміло, який правдивий є Бог? Запитайте дитину і вона вам скаже, який правдивий Бог». І мучитель привів дитину, яка вже вміла розмовляти, але була юною і привселюдно запитує: «Який правдивий Бог?». А дитина відповідає: «Правдивий Бог – християнський». Разом із святим Романом ця дитинка постраждала за віру. Мученика Романа, мученика Платона і всіх інших мучеників просимо про те, щоб вимолили нам у Господа твердої віри, щоб ми непохитно трималися Божої науки і пам’ятали, що Його благодать тут, на землі, є цінніша, важливіша навіть за зіницю нашого ока. Без ока дістатися до Неба можливо, а без Божої благодаті – ні. Нехай Боже ім’я буде благословенне тут і по всьому світу».

Підготувала Юліана Лавриш