Ми наближаємося до великого свята Воскресіння Христового. Але, водночас, ми наближаємося і до великої зради Юди Іскаріота. І зараз кожний із нас повинен задуматися над тим, а чи я є не тим же самим Юдою Іскаріотом. Чому я про нього говорю? Коли нашому народу стало важко, тоді він за традицією сказав: «Без Бога нікуди». Ми уповаємо на Його милосердя і на те, що Він вислухає наші молитви. Але зараз може виникнути і інша ситуація, така ж, як і дві тисячі років тому і більше. За часів Ноя люди були з Богом. Вони просили, молилися. І так, Господь їх чув. Але далі, як знаємо із Книги Буття, Господь сказав, що пожалів, що створив людину. Дві тисячі років тому Юда Іскаріот зраджує Ісуса Христа. Відбулася велика зрада. І зараз те ж саме випробування проходить і Україна. Чому? Чи залишуся я з Господом після війни, а ми обов’язково переможемо? Чи буду я з Господом, а чи я Його зраджу? Чи буду я з Ним тільки тоді, коли мені погано? Чи буду я тим Юдою Іскаріотом? А чи, можливо, я буду подібний до апостола Петра, який гірко заплакав і йшов за Ним.
Юда Іскаріот теж визнав свій гріх. Юда Іскаріот визнав те, що був неправий. Адже, як знаємо, він прийшов до первосвящеників і віддав тридцять срібняків, кинувши їх. Але, хіба він прийшов до Спасителя з повним покаянням? Він міг би прийти і сказати: «Вибач, Господи! Согрішив я перед Тобою! Біс мене попутав». Але в нього не було покаяння, адже він йде, бере мотузку і накладає на себе руки. Отже, розкаяння є, а покаяння немає. А що робить апостол Петро? Апостол Петро відрікається Його. Згадавши про це, він гірко заплакав і до кінця життя наслідував Спасителя. Отже, перед нами лежить вибір: чи виберу я тимчасове розкаяння, а чи я буду наслідувати Спасителя завжди. Адже цей шлях ми вже проходили. Згадайте про те, як колись старші люди ходили освячувати Пасху. Ходили так тихо, щоби ніхто не знав. І коли у 90-му році дали свободу, люди масово пішли до Спасителя, храми масово почали заповнюватися. Далі пішов прогрес споживання. Люди почали поглинати цей світ, почали його завойовувати. Після цього церква стала вже не потрібною. Люди стали перед Господом і сказали: «Боже, Ти мені вже не потрібний». І це ж саме випробування є і зараз. Це ж саме випробування ми проходили і в 2014 році. Зараз настав час, коли ми маємо визначитися і дати відповідь на питання: чи я є з Господом? А чи я є проти Нього? Чи я молюся лише для того, щоб трішки прожити, а чи для того, щоби будувати майбутнє? Чи я молюся для того, щоби зберегти свої кошти чи автомобіль, а чи для того, щоби своїй дитині сказати: «Дитино, з Богом краще, аніж без Нього».
Дорогі брати і сестри! Юда Іскаріот був тим, хто зрадив совість, зрадив свою вітчизну, зрадив Господа. Ми зараз бачимо, як ворожі війська відходять, і все це завдяки Господу. Але, якщо ми будемо знову споживати, як егоїсти, тоді вони повернуться і заберуть більше. Зараз все в Божих руках.
о. Назарій Бігун, священик ПЦУ із Київщини
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
