«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16-17), — такими словами звертається сьогодні до нас Церква Христова. Звертається і нагадує про ту велику жертву, яку приніс заради нашого спасіння Ісус Христос. У цей світлий пасхальний час ці слова є дуже актуальні.
«Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого», (Ів. 3:18), — продовжуємо читати в Євангелії від Івана. Справді, лише віра в Бога може подарувати нам невимовну радість в нашому житті. А усвідомлення і сприйняття в своєму серці Місії, яку здійснив Господь задля відкуплення роду людського від гріха, прокляття і смерті, зможе викарбувати у нашій свідомості тверду віру у Христа Спасителя.
Пропонуємо вашій увазі духовні розважання військового капелана Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отця Олега Кришталя:
«Сьогодні розважаємо над Євангелієм, в якому описується про добро і зло, про добрі та погані вчинки і про те, як вони будуть на суді Христовому. У Євангелії читаємо: «Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!» (Ів. 3:19).
Бачимо, що Господь нам сьогодні вчергове пригадує про те, що ми повсякденно маємо небезпеку впасти у спокусу, яка призведе до гріха чи може призвести до нього. А може ми як християни, як діти Божі можемо цю спокусу подолати, відкинути її від себе, не прийняти, — і таким чином показати, що ми є справді діти Божі, що ми є сильні, що ми є дітьми світла, а не дітьми темряви.
Але дуже часто у нашому житті ми звикли найперше бачити щось недобре, погане. Для прикладу наведу таку коротеньку історію. На уроці було виконано, як методична вправа. Вчитель показав учням білий листок паперу, на якому була намальована чорна крапка. І сказав до дітей: «Що ви бачите?», — піднявши листок вгору. Більшість дітей, а радше всі діти відповіли, що бачать чорну крапку. А він каже: «Чи ви не бачите білий лист, який є більший від цієї чорної крапки?».
Дуже часто і в нашому житті ми частіше бачимо в ближньому цю чорну крапку, ніж білий листок. Тобто, ми найчастіше бачимо погане, інколи і хочемо це побачити. Це власне і є ця спокуса, щоб засудити ближнього, осудити його. Диявол підступає до нас, маніпулює нами. Він не може нам наказати, не маючи жодної влади над нами. Але він є, немов би, добрий психолог, який може маніпулятивно зайти, що ми не будемо цього очікувати і підказати нам. Але ми маємо пам’ятати, що тільки ми приймаємо рішення, за яке несемо відповідальність. Про це варто завжди пам’ятати.
Тому в сьогоднішній день стараймося бути дітьми світла, а не темряви. Стараймося бачити у нашому ближньому оцей білий аркуш, а не лише чорну крапку».
Підготували Андрій Мандрика, Юліана Лавриш
Фото-із Фейсбук-сторінки о. Олега Кришталя та Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла
Повязані записи
