Сьогодні Церква святкує Собор святого Івана Хрестителя. Постать святого Івана Хрестителя займає визначне місце в історії спасіння. Про постать святого Івана Хрестителя, як приклад богопосвяченого життя, та про символізм свята Богоявлення розмірковує настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Орест Фредина:
«Я, як священик, маю величезне щастя бачити людей, бачити їхні лиця в часі свят, бачити, як на їхнє лице потрапляє світло. Я дякую Богу за те, що маю можливість бачити, як вони перемінюються, коли до їхніх сердець дотикається Живе Боже Слово. Неповторний Іван Хреститель – цей чоловік діткнений Святим Духом. Цей чоловік духом ведений у пустелю, де ніколи не буває сам, він стоїть перед Богом, він від Бога вчиться, молиться Господу, отримує від Нього просвітлення. Там, у його серці, з’являється любов, з’являється відкрите людям світло, яке є у Христі. Це він, виходячи до людей, звіщає Ісуса Христа, звіщає про те, що це Агнець Божий – чистий, невинний, звіщає про те, що це Божий Син, який бере на себе тягар гріхів людства, щоб їм подарувати Божу любов і гідність дітей Божих. Я не раз чую від людей, які кажуть: «Ну, я люблю бути в храмі, коли сам». Це можуть бути прекрасні хвилини, коли ти сам на сам перед лицем Божим, але Бог входить в середовище людей. Раптом Іван є єдиним, хто здатний побачити, що перед ним Син Божий. Іван жахається у страсі Божому, а Ісус каже: «Так бо нам належить виконати кожну правду». Люди, слухаючи Івана Хрестителя, входять в Йордан, щоб змити з себе бруд, змити з себе нечистоту, щоб позбутися прокляття і смерті гріха. Ісус Христос, входячи в йорданські води, забирає тягар нашого гріха на Свої плечі. Він стається за нас Агнцем або, інакше кажучи, – жертвою, даруючи себе, щоб ми більше ніколи в цьому світі не пропали.
Ми, з року в рік на Йордан, благословляємо воду Великим Водосвяттям. Ми прикликаємо Святого Духа, а у молитвах прикликаємо Бога, Який переображує. Якщо подивимося на початок творіння, то води покривали всю землю. Від води все починає жити. Один із богословів говорить про те, що вода є дуже гарним символом людини, вона прибуває з глибин, виходить, розливається і тече, збираючись у річку. Вода не боїться падати з височини, вона долає всякі перешкоди. Вода під дією сонця піднімається вгору, а потім знову все оживляє. Ми маємо можливість пити воду життя, ми маємо можливість отримувати освячення наших домівок, а, відтак, сповнятися благодаттю через Божий дар, який тепер з приходом Ісуса для нас стається освяченим. В часі Йорданських свят в нас є гарний звичай, коли священик приходить з душпастирськими відвідинами до своїх вірних. Це не просто час, коли ми покропимо священною водичкою чи зробимо якийсь священний ритуал, але воно все має своє місце. Непогано, коли ми пам’ятаємо про правдивий зміст, коли ми відкриваємо наші двері найперше Богу. У цей час, коли священик йде з Йорданським благословенням, просімо в Ісуса, щоб Він подарував мир нашим домам, мир нашій землі. Просімо Ісуса Христа, щоб Він розпалив наші серця, щоб ми, українці, зрозуміли те, що ми є один одному брат і сестра, щоб ми піклувалися і турбувалися один про одного, щоб наша віра була жива, а любов завжди дієва. Богоявлення – це час, коли Бог і Божий Син стають в ріці. В цей час з неба чути голос Отця, і Дух Святий у виді голубиному сходить. Бог явив Себе світові».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
