У вівторок, 6 травня, львівський священник о. Орест Мокрик поділився думками на Євангеліє дня, в якому Ісус Христос відповідає на запитання юдеїв: «Що нам робити, щоб діла Божі чинити?».
Свою гомілію священник виголосив у львівському храмі свв. Ольги та Єлизавети, сотрудником якого він є.
«Коротко хотів би зупинитися на оцьому місці, яке ми читали щойно у Євангелиста Івана, коли юдеї запитували Христа: «Що нам робити, щоб діла Божі чинити?».
Треба зрозуміти, що тодішні юдеї мали специфічне уявлення про моральний стан людини. Вони казали, що люди діляться на три частини або на три групи: це є добрі люди, це є погані люди, і, як вони вважали, люди середнього морального-духовного становища.
Очевидно, що це надто спрощене уявлення про людську природу, людську мораль, але, тим не менше, вони вважали, що, коли людина робить якісь добрі діла, то ця середня людина стає добрішою; а коли вона робить погані діла – то, очевидно, ця середня людина стає злішою, гіршою.
Хоча я думаю, що ми прекрасно розуміємо: не можна будувати собі якихось певних ілюзій. Людина сама по собі не може бути ні абсолютно доброю, ні абсолютно злою – вона включає в себе постійний конгломерат: там є все — там є добро, там є зло, там є праведність, там є грішність. Хтось сказав, що людина подібна до древнього міста Єрусалиму, в якому були і вояки, в якому був також і Христос, в якому були і фарисеї, в якому були митарі, в якому були каліки, і багачі, і Лазар; тобто людина – це сукупність всіх тих речей, тих рис – і негативних, і, очевидно, позитивних. Тому, власне, не можна так дуже математично сказати, що ось одне добре діло – це вже 51%, який робить людину доброю, а одне погане – це 49% і т. д. і т. п.. Це, очевидно, така похибка.
І тому Христос говорить до юдеїв, що добре діло – це вірувати в Бога, бо коли людина вірує в Бога, то вона має якусь певну мотивацію бути доброю – і, власне, бути добрим не лише тільки перед ближнім, але бути добрим перед самим собою. Що це може значити? Коли ми хочемо бути добрі до інших людей і робити якісь добрі справи, але занедбаємо свою душу і піклування про неї – то очевидно, що ми нічого доброго і не вчинимо.
Наприклад, одного року мені приходилося бути в одному з міст у Єгипті. І коли подорожували містом, то, проїжджаючи мимо якихось гарних, багатих будинків, ми могли побачити, що на території будинку дуже чисто прибрано, а за територією будинку [хоча й поруч з ним] – брудно і повно сміття. І коли ми запитували гіда, чому люди не прибирають за собою, то він зніяковів, звів плечима і каже: «Та я навіть не знаю, чому не прибирають». Тобто люди клопочуться за тим, щоб було чисто всередині, а те, що на вулиці – їх не хвилює. І от, власне, коли людина лише тільки турбується про те, щоб робити добрі справи щодо до інших людей (дуже багато так людей кажуть: «Не обов’язково вірити в Бога, просто потрібно бути доброю людиною!»), вона подібна до того, хто прибирає навколо своєї хати, але в себе всередині, в приміщенні – там є засмічено, там є бруд і там, зрештою, є справжнісіньке пекло.
Тому, дорогі во Христі браття і сестри, віра в Бога дає нам бути добрими не лише перед ближніми – але віра в Бога заставляє нас самих себе змотивувати і бути добрими самим до себе. Слідкувати за своєю духовною чистотою, за тим, що ти робиш, що ти говориш, як ти живеш, як ти себе поводиш, як ти турбуєшся про себе, як ти борешся зі своїми пристрастями, як ти займаєшся своїм духовним розвитком – це все, власне, дає віра в Бога.
Тому Христос каже: діло Боже – це є вірувати в Бога; а віра в Бога людину мотивує. Ми пригадуємо собі слова одного зі святих, який казав так: «Люби Бога – і тоді, що б ти не зробив, ти будеш робити добре».
Також читайте: О. Віталій Протасевич: «Син живе, бо батько увірував і попросив за нього у Господа»
Повязані записи
