Дуже часто у нашому житті ми можемо почути про те, а що ж таке справжня любов. Багато експертів, психологів намагаються розтлумачити, розкласти по поличках усі закони сімейного життя, яке повинно, в кінцевому результаті, принести задоволення у всіх його проявах. Але, найкращим учителем у цьому, як і у всьому нашому житті є Священне Писання, є Христос. Стосунки між чоловіком і жінкою є благословенні Богом: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут. 1: 28). Але у сучасному світі зустрічаємо багато випадків, коли чуємо про зраду чоловіка чи дружини, про руйнування сім’ї, як християнської інституції. Дуже часто гріх може заполонити серце і розум, і його важка форма – це вчинення перелюбу, повне оволодіння похоті людиною. Наслідком цього є порушення Заповідей Божих. Христос звертається до нас із словами: «Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт. 5: 28).
Про те, що таке чиста, бездоганна, відповідальна і вірна любов та що таке справжні стосунки між чоловіком і жінкою у контексті християнської моралі, розмірковує адміністратор парафії Святого Духа Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк:
«Ми сьогодні будемо говорити про любов у її первозданному задумі Творця. Будемо говорити для того, щоби двоє – чоловік і жінка, могли цією любов’ю ділитися, могли її прийняти, розпізнати, і щоб ця любов давала їм життя. Але, якщо ми подивимося, як живе сучасний світ, ми побачимо дуже багато надзвичайно делікатних моментів, коли спотворюється почуття любові, як такої чистої, бездоганної. Саме надмірний еротизм нашого життя показує нам стосунки, які роблять нас залежними від нашої похоті. Ми говоримо про статеві стосунки, які втратили цінність у собі. Ми говоримо про нашу похіть, яку ми можемо купити, яка продається. І коли я купую і продаю любов, я, справді роблю велику кривду для себе. Продавати цю любов можна у різний спосіб, а також її купувати.
Як важливо є зрозуміти, що у нас, в ХХІ столітті, стираються межі тієї чистої, відповідальної і вірної любові. Ми втрачаємо цю вірну любов через своє бажання якоїсь миттєвої насолоди. Коли ми говоримо про зраду, яка входить у наше життя, перевертаючи його з ніг на голову, то варто підкреслити, що вона нищить нас по суті. Адже, ти розумієш, що образив людину, яка тебе любить: кохану дружину, коханого чоловіка. Варто наголосити на тому, що стосунки, наша статевість у досконалий спосіб найкраще відкривається у подружжі, у відповідальності одне перед одним, у моменті, коли мої стосунки у подружжі дають мені можливість дарувати нове життя, відкритість, а не лишень пожадання, похіть, яка знищує мене із середини.
Ми маємо розуміти те, що Заповіді, які дав нам Господь, а саме шоста і дев’ята, говорять нам про нашу тілесність, про наші стосунки з чоловіком чи дружиною. Коли ми відкриємо Святе Писання, ми зможемо прочитати цей фрагмент Книги Буття, де Господь приводить Єву до Адама. Ми бачимо цей таїнственний момент, коли Адам дивиться Єві у вічі, і вони не соромляться своєї наготи, вона не стає для них моментом гріха, але моментом максимальної відкритості одне перед одним, коли вони нічого не приховують тому, що розуміють, що ось переді мною є моє життя. І коли Адам і Єва, будучи у присутності Божій, споглядаючи обличчя Боже, сповнялися цим життям, їм нічого не бракувало. Але з моменту гріхопадіння, коли Єва перестає слухати голос Божий, – починається трагедія і Господь виганяє Адама і Єву із раю. Він чітко каже, що «тягтиме тебе до твого чоловіка, а він пануватиме над тобою». Говориться про момент панування над особою, не момент взаємного дарування, але момент, який показує нам дорогу страждання.
Важливо розпізнати, а що ж це є справжня любов? Що означають ці справжні стосунки? Якщо ми прочитаємо Десять Божих Заповідей, то зустрінемо там цікаві моменти, де мова йде про гріх, який починається не з дії, але з думки. Пригадайте, як звучить дев’ята Заповідь? «Не пожадай жінки ближнього твого». Вона звучить: «Не пожадай». Моє пожадання зароджується десь дуже глибоко у моєму серці, коли я починаю бажати те, що не є моєю власністю і над чим я не можу панувати. Я не можу панувати над чужою особою, але роблю усе для того, щоби спокусити її. Важко зрозуміти, чому чоловік чи жінка йде на цю дорогу спокус, важко зрозуміти, у який момент голос зла промовляє настільки сильно, що торкає найболючіші моменти подружнього життя. Адже, коли жінка не відчуває уваги від чоловіка, коли вона не бачить любові, яку він виражає щодо неї, коли після моменту вінчання, народження дитини починається рутина, і жінка, іноді, може ставати нецікавою для свого чоловіка. І тоді він, банально, починає шукати цю цікавість деінде, у іншій особі, яка йому не належить. Трагедія починається з того, коли така жінка відповідає на цей заклик чоловіка. Інколи, це може бути навпаки, жінка може звертатися до чужого чоловіка, знову ж таки, у своєму серці носячи оцю ноту заздрості, коли хоче отримати те, що по праву їй не належить. Якщо ми подивимося у медичний словник, то ми можемо побачити такий термін, як «шизофренія» – роздвоєння особистості, коли, здавалося би, одне тіло, але два, якихось незрозумілих розуми. Те саме відбувається з людиною, коли вона згоджується на свою похіть і йде на діалог зі злом. І коли стосунки між чужою жінкою чи чужим чоловіком переростають із «просто спілкування» у гріх, тоді починається справжня роздвоєність, яка приносить велике страждання для мене і моєї сім’ї. Я вже не живу своїм самостійним життям, але у мені вже живе роздвоєність, цей гріх, який мене нищить.
Я думаю, що усі ви пригадуєте цей момент, коли стоїте у черзі до Сповіді. І іноді нам буває боляче, страшно визнати свої помилки перед Господом Богом. Ми, іноді, можемо ставити питання: «Для чого я мушу розповідати священику свої гріхи». А для того, щоби Предвічний Бог, цей лікар наших душ і тіл зцілив наші рани. Ми не йдемо до священика, але ми йдемо до лікаря, і у своєму серці ми народжуємо цей правдивий плід покаяння: «Господи, прости мене. Прости за мою похіть, яку я сьогодні перед тобою відкриваю, називаючи її. Господи, прости мені за зраду. Прости мені, що зрадив любов до моєї жінки, до мого чоловіка. Прости мені, що вніс біль у життя іншої сім’ї. Прости мені за те, що допустився помилки, тим самим породивши ланцюжок зла. Прости мені, Господи, що похіть настільки сильно зайшла у мою голову, що я починаю втрачати розум, коли порнографія стає моєю залежністю. Прости мені, Господи, коли принцип банального самозадоволення нищить мене, коли я не бачу ціль, для чого жити далі, коли я не розумію, що означає справжня любов». Категорія цих гріхів є дуже делікатною. Без сумніву, що ніхто навмисно нас не буде у сповідальниці питатися про ті чи інші речі, але, як важливо нам цього позбутися, щоби справді зцілитися. Як важливо є зрозуміти те, що Господь приходить, щоби нас знайти. Якщо ти, дорогий друже, хочеш жити у вічній радості, вічній любові разом із своєю дружиною, з тими, кого ти любиш, починай вже і сьогодні, тут і тепер. Не трать часу на непотрібні стосунки, не дозволяй лукавому проникнути до твого серця і зробити твоє життя токсичним, отруюючи усіх довкола себе. Будьмо відповідальними за тих людей, які є поруч із нами. Будьмо уважні, щоби не спокусити когось, хто є поруч. Не дозволяймо собі жадати те, що нам не належиться, але те, що маємо, тримаймо міцно. Просімо у Господа Бога мудрості, щоби наше життя наповняв радістю, втіхою, щоби на старості своїх літ я мав кого тримати за руку, я тішився своїми дітьми. І коли прийде час мого переходу, я сказав: «Боже, дякую Тобі за те, що я прожив це життя!»».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами програми «Ресторація життя» для Львівського радіо
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Павла Дроздяка та мережі Інтернет
Повязані записи
