Нам треба навчитися жити з ним…
Нам треба продовжувати жити…
Жити!
Не зупинятися, не блокуватися, не регресувати, не замикатися, але йти вперед
Бо допоки ми живі – треба жити!
Жити, а не животіти!
Звісно, життя змінилося…
Все, напевне, тепер буде по-іншому…
Але формат “стоп”- не варіант!
Ми були на паузі… але “пауза” і “стоп” – це різні речі!
Пауза нас багато чого навчила…
Мала навчити…
Щонайменше – цінувати
Здоровя, рідних. миті, життя!
Життя не чорно-біле…
Воно кольорове!
Бо чорне і біле – це теж барви!
Вже так хочеться бачити усмішки одне одного, які не прикриті масками!
Так хочеться обійняти одне одного!
Так хочеться не боятися: вірусу, хвороби, людей!
Хочеться жити нормальністю!
Цю нормальність творимо ми!
І тепер вона безумовно матиме ще один пунктик:
відповідальність!
Ах!
Так хочеться жити!
Так хочеться святкувати життя!
Все буде добре!
Із Інстаграм-сторінки о. Романа Демуша
Повязані записи
