Декомунізація є одним із найважливіших процесів, які останніми роками відбуваються в Україні. Змінюють назви міст, сіл, зносять пам’ятники, які пов’язані з минулим тоталітарним радянським режимом. Однак чи торкнулася декомунізація підвалин комунізму?
Настоятель парафії Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі з міста Бровари отець Роман Лаба* розповів про п’ять ознак справжньої декомунізації у своєму відеоблозі в YouTube.
«Процеси декомунізації є дуже важливими та потрібними, тому що важко будувати нову Україну, якщо хтось живе на вулиці Радгоспній або у місті Дзєржинське, яке, дякувати Богу, перейменували», – говорить отець Роман, водночас він додає, що, навіть «не всі пам’ятники зносяться, деякі з них намагаються “українізувати”».
«До прикладу: доводилося мені бачити такий постамент радянського танку, до якого прикріпили український стяг, або дехто пропонує, щоб на постаменті «Родіни-матері» замість радянського герба встановити тризуб. Чесно скажу, я є проти таких ініціатив, я вважаю, що всі ці пам’ятники повинні бути абсолютно демонтовані, бо закріпити стяг біля радянського танку – це все одно, що Леніна зодягнути у вишиванку».
Однак важливо не зупинятися на назвах, але також зруйнувати основи комунізму, основи цієї антилюдської ідеології, наголошує священник.
Тож «сьогодні поговоримо про п’ять ознак справжньої декомунізації, яка торкнулась би її підвалин, і про те, коли вона нарешті закінчиться в Україні»:
- Пошана людського життя
Першою ознакою буде закріплення у нашій Конституції пошани людського життя від зачаття до природної смерті. Адже першою державою, яка легалізувала аборти, була СРСР. Легалізація абортів привела до ментальності, яка не шанує людського життя. Цю ментальність дуже точно виразив Йосиф Віссаріонович Сталін: «Нєт чєлавєка – нє праблєми». В цьому полягає абортивна ментальність.
Пошана людського життя є важливим антропологічним критерієм – пригадаймо слова Матері Терези з Калькутти: «Якщо мати може вбити свою ж дитину у власному лоні, знищити плоть від своєї плоті, життя від свого життя і плід своєї любові, чому ми дивуємося насильству і тероризму, що поширюється навколо нас».
Не дивно, що перша держава, яка легалізувала аборти, пролила потім стільки крові, близько 100 мільйонів жертв в наступних десятиліттях. Як вважаєте, чому Росія, яка оголосила себе спадкоємицею СРСР, так не поважає людського життя, ні нашого життя, ні життя своїх солдатів, ні життя своїх громадян? Ну, дуже просто: бо наскрізь інфікована абортивною ментальністю. І ця ментальність також і нам загрожує, тому потрібно викорінювати її, потрібно нам шанувати життя людини, починаючи від її зачаття. Без захисту зачатих немовлят, без пошани до їхнього життя декомунізація в Україні ніколи не закінчиться.
Читайте також: Степан Бандера про релігію, християнство та Церкву
- Пошана приватної власності
Друга ознака справжньої декомунізації – це пошана приватної власності і право реституції. Адже біля основ марксизму і ленінізму було знищення права на приватну власність, націоналізація приватної власності. І ця непошана до приватної власності призвела до пандемії безвідповідальності за суспільні блага, розвинула масовий крадіж цих благ, а це своєю чергою заклало потужний фундамент під корупційне суспільство. Одним словом – награбоване потрібно повернути. Наприклад, українська держава повинна повернути вкрадене своїм законним власникам – потрібно повернути храм Святого Миколая у Києві, Святого Йоана Хрестителя у Білій Церкві, Святої Марії Магдалини у Львові, також потрібно повернути усі інші храми – православні, греко-католицькі, протестантські – їхнім законним власникам. І не тільки храми. В іншому випадку сучасна Україна буде не спадкоємницею Руси-України, а буде спадкоємницею УРСР. У протилежному випадку наша держава буде брати участь у злочині грабування, який розпочала країна Рад – «Савєти».
- Пошана субсидіарності
Третя ознака – це пошана принципу субсидіарності. Це коли більша одиниця служить меншій одиниці й не втручається у внутрішнє життя тієї меншої одиниці в тих питаннях, в яких вона дає сама собі раду. Не сім’я повинна служити державі, хоча творить державу і сплачує податки і т.д. – це держава має служити сім’ї та не втручатися в її внутрішні питання, які вона може вирішити сама. Сім’я є значно важливішою інституцією, ніж держава, і тому має охоронятися на найвищому рівні, і отримувати від держави найвищу підтримку. Але сьогодні ми бачимо, як можна безкритично атакувати сім’ю, руйнувати її без жодної відповідальності за це. Наприклад, команда проєкту «Історія без міфів» дозволила зарахувати традиційні сімейні цінності до ознак екстремізму. Що це взагалі? І хто зреагує? Підкажіть мені, якщо хтось відреагував на це?
Пам’ятаймо, що першим, хто взявся до руйнування інституту сім’ї, був головний ідеолог комунізму Фрідріх Енгельс. Чому для комуністів було важливо зруйнувати сім’ю? А тому що вона була носієм цінностей, які були протилежними до ідей революції. Перш ніж сексуальна революція, яку започаткувала неомарксистська Франкфуртська школа та її послідовники, сталася в Західній Європі і Сполучених Штатах, а це 1968 рік, ці процеси мали місце в Радянській Росії. Пані Александра Колонтай започаткувала акцію «Секс як склянка води». Сьогодні неомарксисти ідуть тими ж слідами, що і їх «таваріщі» з СССР.
Читайте також: О. Ігор Гнюс: «В старі добрі часи Папа оголосив би Хрестовий похід»
- Декомунізація історії
Четвертою ознакою справжньої декомунізації в Україні має бути декомунізація історії. Варто відкинути і переглянути цілий ряд історичних міфів, які родом із Радянського Союзу. Наприклад, міфів про Середньовіччя, міфів про Католицьку церкву, міфів про Річ Посполиту – ми, українці, творили цю державу. Дуже цікавий феномен спостерігаю: в Речі Посполитій ми були близько 300 років, і мало хто з українців ідентифікує себе з історією Речі Посполитої – в Радянському Союзі ми були окуповані 70 років, і цього багатьом достатньо, аби зітхати: «Але ж це наша історія». А ще є маса українців, які ностальгують за фільмом «С льогкім паром»… Друзі, потрібно декомунізувати історію! Треба відкинути міфи про «доблесну Червону армію», про «Велику Перемогу», дуже багато міфів є щодо Другої світової війни.
Коли ми говоримо «Друга світова війна», то ми говоримо про зіткнення двох ціннісних світів – демократії і тоталітаризму. Своєю чергою німецько-радянська війна була зіткненням деспотичних режимів – комуністичного і націонал-соціалістичного в боротьбі за світове панування.
- Заборона марксистської ідеології
П’ятою ознакою декомунізації має бути не лише заборона комуністичної партії, але і тих ідеологій, які її породили, які дали початок тій партії й іншим тоталітарним структурам. Потрібно заборонити марксизм як ідеологію. Зрозуміло, що на історичних факультетах й історики можуть вивчати, що таке марксизм, його економічну та ідеологічну складову, але як ідеологія він має бути забороненим.
Врешті, моя приватна мрія, що декомунізація в Україні завершиться тоді, коли з Печерських пагорбів заберуть «Родіну-мать», бо вона символізує не Україну, а іншу «Родіну», а зміна радянського герба на тризуб нічого не дасть. На її місце можна було б встановити Оранту або святого Михаїла Архангела – покровителя Києва. Можна таких же розмірів. Уявляю, як літаки приземляються на Жулянах або в Борисполі і пролітають біля величної статуї Святого Михаїла Архангела, який царює над столицею. Але, якщо вже не буде на ніщо коштів, то можна нічого там і не встановлювати, буде гарний краєвид.
Друзі, що для вас буде символом декомунізації в Україні?
*Отець Роман Лаба належить до католицького Ордену Святого Павла Першого Пустельника – «Пауліни» – заснований у XIII столітті та названий на честь Павла Фівейського (Тебського), святого IV століття, який вважається першим християнським ченцем-самітником (не плутати з «Паулістами» – католицьким монашим згромадженням товариства Святого Павла, яке засновано о. Яків Альберіоне).
Не забудьте підписатись на відеоблог отця Романа Лаби.
Читайте також: О. Роман Лаба: “Треба мати стільки дітей – скільки дає Бог, бо використання контрацепції гріховне”
Повязані записи
