У Хрестопоклонну неділю ми в особливий спосіб звертаємо свій погляд і увагу на древо, на якому був розіп’ятий сам Господь. Усі літургійні молитви і тексти несуть в собі великий і глибокий зміст, який полягає не лише у стражданнях, а й у перемозі. У цей день ми промовляємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо». Господь знову і знову пригадує нам суть життя людини тут, на землі. І це не що інше, як Царство Небесне.
Навіть тепер, коли ми переживаємо нелегкі часи, тривогу, страх і неспокій, Господь приходить тихо і каже, що Він є тим, Який це все вже пережив. Він все це вже пережив для того, щоби нам було легше все це пережити тепер. Ісус Христос, звертаючись до своїх учнів, а разом з ними і до нас, говорить: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр.8,34). Сьогодні ми беремо свій хрест і йдемо за Христом. Навіть тоді, коли диявол не спить, коли він пробує розхитати все, що тільки можна, Ісус приходить і до кожного із нас каже: «Візьми свій хрест і йди слідом за мною». А далі Христос, як читаємо у євангельському уривку, продовжує: «Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мр.8,36-37). І в цьому місці кожен із нас має дати собі відповідь на ці запитання. А відповідь сама напрошується: людина, яка відходить з цього життя, не може нічого забрати з собою, окрім своїх вчинків і безсмертної душі.
Коли ми продовжуємо ще далі читати Євангеліє від Марка, то натрапляємо на такі рядки, де Ісус каже: «Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності» (Мр.9,1). Переживаючи третю неділю Великого посту, спробуймо побачити Бога в тому, що ми переживаємо. Спробуймо побачити того, хто йде пліч-о-пліч з нами. Адже сьогодні Господь приходить і переживає разом з нами.
о. Роман Моравський, сотрудник храму Вознесіння Господнього Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
