О. Ростислав Пендюк: «Важливо чути думку молоді»

Масштабний молодіжний фестиваль «Вітер-На-Дії», навчальна програма для священиків «мапа.edu» та особливе вміння чути злободенні потреби молоді– все це про Патріаршу комісію у справах молоді УГКЦ. Сьогодні завдяки цій комісії 60 священиків з різних куточків України затосовують інноваційні підходи до праці з молоддю, знають що таке «дизайн-мислення» та гуртуються, аби обмінюватися досвідом. Це й не дивно, адже особливістю Комісії у справах молоді є те, що вона насамперед працює зі священиками, а вже потім із молоддю.  Із керівником Комісії о. Ростиславом Пендюком спілкуємося про потреби молоді та її місце у Церкві.

    Сказати , що я розумію молодь, – було б занадто самовпевнено. Але для того, щоб  зрозуміти, треба просто спостерігати. Немає третього шляху. Папа Франциск чітко говорить, що немає іншого способу, послужити молоді, як її слухати. Просто сідай і слухай. Нещодавно ми хотіли започаткувати проект за методом дизайн-мислення. І ось перший етап – це емпатія . Емпатія –  це коли ти обираєш людину з цільової аудиторії і просто слухаєш її півтори-дві години, нічого не коментуючи. І то фантастична справа. І от, коли ти слухаєш людину, спочатку вона дає стандартні відповіді типу: так, ні, не знаю. Але десь через годину починається потік правди. І це неймовірно цінна інформація. Коли ти проведеш 10-15 таких глибоких інтерв’ю , тоді починаєш щось розуміти. І не варто підходити з позиції – я все знаю і покажу, як тобі  жити. Важливо чути думку молодих людей .

    Трохи більше, ніж півтора токи тому ми сиділи на одній сесії і думали , що ми робимо, і хто ми взагалі є . Команда зрозуміла одну дуже важливу річ. Коли ми робимо якісь молодіжні заходи, то переважно молоді це подобається. Але, якщо розглядати таку діяльність з точки зору нашої місії, то це не правильно. Ми є своєрідним церковним міністерством у справах молоді. І слабо уявлю собі, що це міністерство завжди буде організовувати якісь заходи і конференції для цієї молоді.  Це не має реального впливу. Бо якщо міністерство хоче бути ефективним, то воно повинно працювати на рівні обласних  управлінь і  розвивати компетенції тих, хто має далі це робити. І ми маємо почати працювати з тими, хто працює з цією молоддю.  Якщо ми навчимо священиків працювати з молоддю, то це буде  мати більший вплив, ніж би ми організовували щось самі. І якщо ми навчимо робити це, тоді так буде набагато ефективніше. І даруйте , що так кажу, але молодь є набагато вдячнішою аудиторєю, ніж священики. Якщо ти для прикладу робиш якийсь  табір, то одразу багато охочих відгукнеться. А священики дуже часто мають якісь свої негативні і позитивні досвіди, зранення і пробитися з ініціативою буває не так просто. Та мушу сказати , що за останні роки, впродовж яких ми почали це робити, я змінив свою думку про душпастирів.  Бо зараз є багато чудових і активних священиків. Хоча вони незавжди є помітні, можуть служити десь на периферії, проте це не заважає їм там робити фантастичні речі. Тому ми зараз намагаємося допомагати їм.

     Щоб «зачепити» молодих людей  – не слід робити те саме, але очікувати чогось нового. А ми часто так робимо. Наприклад,  священик з парафії робить оголошення . Воно повторюється знову і знову, але не дає результату . І проблема сучасних парафій не у змісті, а у формі. Бо зміст той самий. Ми це або приймаємо або не приймаємо. Христос впродовж двох тисяч років – незмінний, так як Євангеліє та Літургія. Але форма, як доносити Боже Слово до людей, повинна бути у ритмі часу.  І Папа Франциск про це дуже виразно сказав: «Церква не повинна бути нерухомою, а з іншого боку  не піддаватися спокусі і все постійно міняти. Правда десь посередині».

   Мене часто просять дати методичку, за  якою можна працювати з молоддю.  А я страшенно впертий і не вірю в силу методички. Я не вірю, що можна написати якусь методичку, яка буде діяти так само, як у Львові, так і у інших регіонах країни. І в добу Інтернету  знайти  якісь розумні речі взагалі не проблема . Проблема в нашому мисленні. В наших обмеженнях, які є у голові. Тому наша програма для священиків – не стільки навчальна, наскільки мисляча. Ми  пробуємо розглядати наше служіння з іншого ракурсу.  Ми застосовуємо різні методи. Наприклад, психологію. І кожний наш новий курс ми починаємо дводенним курсом  емоційного інтелекту. У сучасному світі, якщо ти не розумієш, що таке емоційний інтелект, не вмієш , не хочеш розуміти людей, з якими ти працюєш – ти вже загубився. І це у будь-якій сфері. Це база, а нас цього, на жаль, не завжди вчили. Ми вчимо священиків аналізувати свою діяльність на тлі результатів.

Бо дуже часто протягом року ми робили щось активне і корисне, і аналізуємо те,  як ми можемо реально оцінити результати нашої діяльності.

Інша важлива річ, якої вчимося, – комунікація

 І якщо  у сучасному світі ти не розумієш, як функціонує цей процес – програєш . І будь- який фаховий комунікатор вам скаже, що для того, аби вас почули, то з цієї інформацією у людей має бути сім контактів. Вони мають це побачити,  прочитати , почути, тощо. Бо просто на висловлене оголошення парафіяни не завжди реагують.  Але ми всі так функціонуємо.  І це просто треба розуміти . Це свого роду маркетинг – вміти представити свою продукцію з найкращої сторони. Треба розуміти своїх парафіян. Варто знати, на що вони реагують, що для них є найбільш  привабливим.

Якщо говорити про фестиваль «Вітер-На-Дії» ми поставили собі завдання , щоб ця подія була якісною, на належному рівні. І нам це вдалося. Минулого року принаймні точно. Один відомий львівський ресторатор торік запитав: «Як ви організовуєте такі події? Я їх роблю, але з пивом, а як ви без пива?».

Говорячи про фестиваль «Вітер-На-Дії», то один із найважливіших – це духовний майданчик. У Церкві, на молитві, було чимало людей. Під час презентації книжки «Просто християнство» аудиторія була вщент забита. І також маємо дискусійний майданчик. Торік у тих дискусійних майданчиках брали участь  і мер міста, і голова облдержадміністрації. І мер, наприклад, говорив про сім’ю. Також маємо музичну частину, де популяризуємо молодіжну християнську музику, яка все ще у такому дуже зародковому стані. Але ми хочемо запропонувати сцену, яка би дала можливість показати себе. Ну і, звичайно, є хедлайнери, торік був гурт «Без обмежень». Минулого року було багато нарікань від молоді, що вони не можуть всюди встигнути. У цьому році у нас не менш насичена програма –  чимало спікерів, важливих тем.

А  для молодих  читачів хочеться побажати дві речі: не боятися бути собою та не намагатися стати частиною натовпу . Зараз дуже велика тенденція до цього є, бо всі роблять те саме і поводяться однаково. Важливо мати свій внутрішній стержень.  Це не означає з кимось воювати, проти когось виступати, а мати своє «Я». Застосовувати модну штуку «критичне мислення». Пробувати аналізувати, чому так відбувається, які причини.  Але освіта – це не мудрість. Мудрість – це вміння користуватися інформацією, яку маєш (казав Блаженніший Любомир). Треба довіряти Богові. Бог у сучасному суспільстві є далеко не модним, бо якщо Він стає модним, то це дивно. Але Бог не перестав бути вірним  і дуже люблячим .  –  зазначив о. Ростислав Пендюк, Голова Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ.