26 вересня православні та греко-католики вшановують пам’ять апостола Івана Богослова.
Чому Іван був єдиним з апостолів, хто не помер мученицькою смертю? Що означає, що Іван «був учнем, якого любив Ісус»? І те, що він мав перебувати, аж доки Христос не прийде? Чому Господь зробив первоверховним апостолом Петра, який відрікся від Нього, а не Івана, який стояв під хрестом? Хто насправді написав Євангеліє від Івана та книгу Одкровення? Та, зрештою, ким усе ж таки був Іван: «сином грому» чи «апостолом любові»?
Цих питань ми торкнулися з о. Тарасом Бецелем — настоятелем храму Преображення Господнього Львівської єпархії ПЦУ (на вул. Ковельській), духівником Львівської духовної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.
«Духовна велич Львова»: Отче Тарасе, чому поміж апостолів лише Іван названий Церквою богословом?
О. Тарас Бецель: Апостол Іоан є богословом не тому, що йому присвоїли науковий ступінь теолога. Він є пророком і містиком з власного досвіду, що відкриває глибини духовного життя. Дух той самий, але по-різному діє через кожного з апостолів. І якраз через Іоана Богослова Він дуже глибоко відкривав одкровення Божі.
Чому поміж всіх апостолів лише апостол Іван, згідно з Переданням, не помер мученицькою смертю?
Тому, що любов не вмирає, любов є вічна. Іоана називали «учнем любові». Це одне із духовних тлумачень причин його довгого життя і служіння Богові. Йдеться не про емоцію, а про духовну силу, яка народжується з очищеного серця. Святий Іоан, не прийнявши мучеництва тілесного, прийняв мучеництво духа: він бачив, як світ віддаляється від Христа, і це було для нього мукою, глибшою за смерть.
В Євангелії від Івана про самого Івана сказано, що він був «учеником, якого любив Ісус». Не зовсім зрозуміло, про що йдеться, бо інших учеників Христос також любив.
Як я вже сказав, тут йдеться не про емоційну любов, а про очищене серце. Серце Іоана було чистим. Ми бачимо, що у кожного з апостолів очищення відбувалося по-різному. У когось воно вповні очистилось саме через мученицьку смерть. А серце Іоана, я б сказав, було найчистішим.
Також у Євангелії ми читаємо, що у відповідь на запитання апостола Петра про подальшу долю Івана Ісус сказав, що він перебуватиме аж поки Христос не прийде. Почувши це, ученики подумали, що Іван не помре до Другого Пришестя Христового. Але Євангеліє уточняє: «Та не сказав йому Ісус, що не вмре, а коли схочу, щоб він перебував, доки прийду». Що означають ці слова Христа?
Поміж апостолів Христа були різні змагання. І Господь завжди вміло відповідав на ці бажання апостолів бути над кимось. І в тому випадку Він говорив якраз про любов. Що любов не помре, і навіть коли Христос повернеться вдруге, у Нього буде те саме любляче серце, і Він також очікує знайти любов між учнями. Він не раз говорив Своїм учням, що «по тому впізнають всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою». Ученики подумали, що Іван не помре, тому що сприйняли слова Христа буквально, а Господь хотів вказати їм на щось глибше. Також є думка, що йшлося про час, коли Христос прийшов до Івана і відкрив йому те, що він записав у Книзі Одкровення.
Водночас ми читаємо в Євангелії про те, що Христос назвав апостола Івана і його брата Якова «синами грому». І був навіть такий випадок, що Іван та Яків пропонували Христу звести вогонь з неба на самаритянське село, в якому їх не прийняли. Але при цьому ми кажемо, що Іван – апостол любові. То все ж таки ким він був: «сином грому» чи «апостолом любові»?
Не пам’ятаю точно тлумачення Святих Отців щодо назви «сини грому». Але Господь напевне бачив запальний дух в Іоані, бо любов – вона також як вогонь. Любов, з одного боку, спалює гріхи, а з іншого — просвітлює людину і зігріває. На той час у них з братом ще, напевне, не було проявлено всіх властивостей вогню, а тільки та, що спалює. А ті властивості, що зігрівають і просвітлюють, здається, ще не проявились. Тому апостолів і називали учениками, бо вони вчилися у Христа і проходили школу справжньої любові.
Також ми знаємо, що Іван був єдиним з апостолів, хто стояв під хрестом. Наприклад, апостол Петро на той час вже відрікся і каявся, а де були інші, нам узагалі невідомо. Проте не Іван, а Петро був призначений Христом первоверховним апостолом. Чому так?
Одна з версій — тому що Іоан був на той час надто молодий. Навіть за юдейськими законами він був ще неосудний. Тому міг увійти і в дім Первосвященника, і підійти до хреста. І якраз при хресті Іоан отримав особливе доручення — опікуватися про маму Ісуса. Апостолу ж Петру Христос доручив опіку про Церкву, сказавши «паси ягнята Мої», «паси вівці Мої». Кожному дається по силі те, що він може зробити: одному доручає Маму, іншому — Церкву.
Що найбільше в апостолі Івані справляє на Вас враження, робить особливу імпресію?
Найбільше мене вражає його богослів’я — це чистота серця. І, напевно, близькість до Христа. Бо саме це і є особливою ознакою Іоана. Відповідно від цього він мав і дар споглядання, який Господь дарував йому за чистоту серця і за любов.
Інколи серед біблеїстів чуємо думку, особливо на Заході, про те, що Євангеліє від Івана, Послання Івана, Одкровення Івана Богослова писав не апостол Іван, а хтось інший під його іменем, або просто його тезка, якийсь «старець Іван». Чи варто з легкістю приймати такі погляди?
Не можна брати під сумнів те, що ми називаємо «Новозавітний канон». Бо якщо будемо сумніватися в каноні Священного Писання, то на чому ґрунтуватиметься наша віра? Таким чином ми просто будемо розвивати сум’яття та вносити спокусу серед людей.
Прихильники такої теорії канон Біблії під сумнів зазвичай не ставлять, вони лише кидають тінь сумніву на авторство апостола Івана.
А це практично одне й те саме. Бо авторитет Писання в першу чергу ґрунтується на авторстві тієї чи іншої книги. Так звана «Біблійна критика» розцвіла в Протестантизмі лише в XIX ст., пізніше її підхопили католики і деякі православні. Але з часом частина із так званих «наукових» тверджень була спростована, інша перебуває під великим знаком питання. Для будь-якої науки природно у всьому сумніватися. Але у випадку авторства Святого Писання подібні погляди — це всього лише «модні» теорії у вік релятивізму, які інші повторюють лише для того, щоби не видаватися ретроградами. Насправді для віри людини буде безпечнішим опиратися на Передання Церкви, яке стверджує, що автором згаданих вами Новозавітних книг є саме святий апостол Іван Богослов, пам’ять якого ми вшановуємо 26 вересня.
Дякуємо за розмову, отче.
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: О. Тарас Бецель: Успенський піст готує нас до Богородичної Пасхи
Винесення чесних древ Хреста Господнього: куди і навіщо?
Зачаття Івана Хрестителя: чудо, яке вчить цінувати кожну мить життя
Повязані записи
