Цього року Димитрівська поминальна субота припадає на 25 жовтня. Про те, як молитися за спочилих так, щоби Господь почув, «Духовній величі Львова» розповів о. Тарас Бецель — настоятель храму Преображення Господнього Львівської єпархії ПЦУ (на вул. Ковельській), духівник Львівської духовної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.
«Духовна велич Львова»: Отче Тарасе, чому субота називається Димитрівською?
О. Тарас Бецель: Вона випадає напередодні свята великомученика Димитрія Солунського. Тому її назвали «Димитрівська». Щоправда, витоки започаткування цієї суботи сягають часів Димитрія Донського, який після битви з військом хана Мамая встановив поминання загиблих воїнів. Згодом ця традиція поширилася по слов’янських землях, зокрема і в Україні.
Але ми в Православній церкві України не прив’язуємо молитву в цей день до будь-якого князя, а лише до поминання наших усопших. Та й сама назва «Димитрівська», як я вже сказав, походить від святого Солунського угодника Димитрія, який також був воїном.
Ми згадуємо не тільки від віку спочилих усіх наших рідних і близьких, але й наших воїнів, а також загиблих у часи репресій, Голодоморів, теперішньої війни. Це день єднання усіх від віку спочилих поколінь, коли Церква голосом пам’яті, голосом народу молиться за їхній упокій.
Також читайте: О. Тарас Бецель: Те, що відбулося з Адамом у раю, не можна сприймати поверхнево
У час війни молитва за спочилих, мабуть, має особливе значення.
Так, на жаль, маємо війну і багато страждань та горя. Тому згадка про померлих – це прояв християнської любові. А любов не може мовчати, вона повинна взивати — насамперед нагадувати про те, що всі ми на цій землі — гості. З іншого боку — ми повинні старатися виправлятися, і, як сказав апостол Яків, молитися один за одного, бо «багато може молитва праведного». Молитва за живих і померлих має велике значення. Це не просто ритуал чи традиція.
Отже, Церква закликає осмислити ставлення до молитви?
Так, наша молитва має бути свідомою, а не формальною. Живі можуть нам якось віддячити тут, а померлі вже перейшли в інший світ. Тому коли ми молимося за спочилих, то проявляємо духовне милосердя, оту справжню християнську любов, яка не чекає чогось у відповідь — вона безкорислива та щира. Ми просимо для них Царства Небесного і вічного спокою — тобто — найголовнішого. Як казав Господь: «Шукайте перше Царства Божого і правди його, а все інше — додасться». Тому ця молитва важлива не тільки для спочилих, але й для тих, хто молиться за них. Вона нагадує нам, хто ми насправді. Якщо ми християни, то повинні ставитись до інших по-християнськи.
Також читайте: Митр. Димитрій (Рудюк) розповів про «українізацію» Димитрівської поминальної суботи
Які особливості Димитрівської суботи? Що людині треба робити цього дня?
Взагалі ми, християни, в особливий спосіб ставимося до всіх субот. По-перше, згадуємо спочинок Бога після творіння світу, а по-друге — відпочинок Христа після того, як Він відкупив світ та врятував нас на Хресному Дереві і спочив у гробі.
Усіх спочилих у Бозі ми згадуємо щосуботи. Робимо це для того, щоби прийти до найголовнішого дня в нашому житті з вірою в те, що Господь переміг смерть і дарував нам життя вічне. Це життя вічне якраз у пізнанні Бога; а Бога ми пізнаємо тоді, коли з Ним зустрінемося віч-на-віч. Тому всі суботи для нас важливі.
Але є суботи, такі як Троїцька, М’ясопусна, або як у Великий піст, і зрештою — субота Димитрівська, коли ми маємо особливо укладені богослужіння. Цього дня закликаємо вірних відвідати спільну молитву — Божественну Літургію, прийти до спільної Чаші і пом’янути тих, які перебувають у небесній невидимій Церкві, з’єднатися з ними духовно як брати і сестри – як Церква земна. Після звершення Літургії є панахида — це особливі прохання, пов’язані з пам’яттю наших рідних і близьких.
У перші дні листопада померлих також поминає Західна Церква. Як православним ставитись до цього?
У нас, на Галичині, також є місцеві традиції, пов’язані з першим листопада — від цього нікуди не дінешся. Багато хто з вірян відвідує могили, запалює свічки, творить молитви за спочилих. Це пов’язано з традиціями, і Церква ніяк не заперечує молитви за померлих у будь-який день. Бо молитва, як ми сказали, — це акт любові. Вона не повинна бути формальністю.
Однак для нас, православних, встановлені поминальні суботи — як-то М’ясопусна, Троїцька чи Димитрівська — вони мають богослужбову основу. І на цій основі ми стоїмо в тому, щоб єднатися одне з одним і з Богом. Бо якщо єднаємося з Богом, то й одні з одними можемо з’єднатися. Він є Джерело єднання, як казав Господь у молитві до Небесного Отця перед Своїми страстями, «щоб усі були одно, як і Ми – одно».
Також читайте: О. Тарас Бецель про те, ким був насправді апостол Іван Богослов
Наскільки цієї суботи важливо прийти до храму?
Важливо прийти особисто, бо нерідко ми перетворюємося на сучасних фарисеїв у тому, щоб виконати якусь традицію: прийти до церкви, поставити свічку, подати карточку — і далі побігти у своїх справах. Ну яка ж це тоді любов? А де тепла молитва, де покаяння, сповідь, причастя, виділений на богослужіння час? Коли в пориві молитви до Господа за душу єднаються люблячі серця — це єднання є дійсно правдивим, нелицемірним, нелукавим та християнським. А коли ти ставишся до того всього автоматично, в якомусь «традиційному» формалізмі, про людське око або лише з якимось забобонним страхом – це вже не молитва.
Отже, якщо людина підходить до поминання спочилих формально, не вкладає душі, сил та часу, то така молитва не допоможе померлим?
Така молитва не угодна Богу, бо ми повинні пам’ятати, що в кожній молитві є основа, це — любов. Ми єднаємося з Богом, Який є любов’ю. А якщо цієї любові в молитві немає — то вона і не може називатися молитвою. «По тому пізнають, що ви Мої, як маєте любов між собою». Яка ж це любов, коли записку нашвидкуруч написав, пару гривень доклав, а далі: «Ти, отче, молися, а я пішов у своїх справах»? Любов — це стосунки. Це — глибина. Це — жертва. Матеріальний дар не замінить серця, він може бути лише вираженням та доповненням внутрішньої повноти людини. «Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше», — сказав Господь. А я додам: «Там буде і вічність ваша».
Дякую, отче, за розмову.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
Димитрівська субота: трансформація підстав чи відмова?
Чому (і коли) субота Димитрівська та як її провести?
Повязані записи
