Сьогоднішнє Євангеліє починається словами: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним» (Мт.10,32). У наш час люди, інколи, бояться визнавати те, що вони є християнами. Вони не хочуть вітатися цим християнським вітанням, боячись того, що про них подумають інші люди. А якщо хтось вже і вітається християнським вітанням, то вважається, що це, мабуть, священик або монах, або ж якась інша духовна особа. Зазвичай у селах не виникає такої проблеми, адже там люди в більшості вітаються християнським вітанням, а в місті це чомусь відійшло на другий план.
Коли ми вітаємося християнським привітанням, то тим самим визнаємо себе християнами. Ми показуємо, що ми – християни, а, відтак, не боїмося сказати про це іншим людям. Здається, що все дуже просто – замість «Привіт» чи «Добрий день» маємо сказати «Слава Ісусу Христу». Але дуже часто у нас виникає страх перед оточуючими, що вони про нас подумають. Хоча знову ж таки, більшість із нас ходить до Церкви. У наш час не переслідується християнство, як це було у минулі часи, коли за християнське вітання тебе могли кинути у в’язницю, звільнити з робити тощо. Але, не зважаючи на це, у нас цей страх залишається.
У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус Христос звертається до своїх учнів, і говорить про те, що хто Його буде визнавати перед людьми, того і Він визнає перед Отцем. Отож, бажаю вам не боятися визнавати Ісуса Христа і свою віру перед іншими. Не бійтеся бути християнами.
о. Валерій Купчак, сотрудник храму Христового Воскресіння Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
