Продовжуємо духовну мандрівку дорогою Великого посту. Позаду перший тиждень Чотиридесятниці, а ми не припиняємо наснажуватися Божим Словом. Про важливість «духовної весни» у житті християнина, покаяння і очищення від гріхів, духовні настанови на Великий піст говоримо із настоятелем храму Покрови Пресвятої Богородиці Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ с. Топорів отцем Василем Нижником, який більше двадцяти років є чудовим духівником і незамінним порадником для своїх парафіян.
Отче, ми переживаємо час Великого посту. Чому Церква виділяє саме цей піст з-поміж інших?
Сама назва посту говорить нам про те, що він є Великий з різних аспектів: великий своєю протяжністю та строгістю. Церква пропонує нам чотири пости в році, готуючи до одного із свят. Великий піст підготовляє нас до свята Воскресіння Господнього, — «Празників празник і торжество торжеств» як називав Великдень візантійський богослов VIII ст. Іоанн Дамаскін. Пасха — це свято нашої віри і надії. Саме у період Великого посту, який ще називаємо Великоднім, маємо низку особливих Богослужінь. Це справді приємний час для людського спасіння, оскільки сам Господь постив сорок днів.
Великий піст має свої підготовчі неділі: неділя про Закхея, про Митаря і фарисея, про Блудного сина, про Страшний суд. У євангельських читаннях цих неділь Господь показує нам свою безмежну любов, як Він прощає наші гріхи, наскільки Він є до нас справедливим.
Впродовж часу Великого посту, як Ви вже зазначали, маємо особливі Богослужіння, — Літургія Напередосвячених Дарів, Літургія Василія Великого. Чому Церква пропонує нам саме ці Богослужіння саме в цей період?
Ще на VI Вселенському Соборі в 52-ому правилі було постановлено, що Церква у дні Великого посту має служити Літургію Напередосвячених Дарів, окрім суботи, неділі, свята Благовіщення. Коли ми заходимо в храм, ми чуємо молитовний спів, читання Старого Завіту: вірянину відкривається гріхопадіння наших прародичів Адама та Єви, потоп за часи Ноя, упадок Содому і Гоморри. Тому християнин, приходячи в храм у Великодньому пості, зіставляє своє життя із цими читаннями, навертається до Бога, прагне розкаятися у власних провинах. Церква монотонним співом надає інший характер Богослужінням, адже навіть звична Літургія святого Йоана Золотоустого у неділю надає торжественного характеру. Літургія Напередосвячених Дарів не є повністю Літургією за своєю суттю, адже самі Пресвяті Дари є вже освячені, проте, щоб не залишити вірян без Причастя протягом тижня, Церква дає нам це Богослужіння. Також за своєю суттю особливий канон Андрія Критського. Коли вірянин заходить до храму, вслухається у ці Богослужіння, його щось зворушує, пізніше він прагне прийти до свого духівника і приступити до Таїнства Сповіді.
Отче, ви згадували про монотонний спів у храмі, ми також бачимо у святинях темні кольори. Чи є Великий піст часом смутку?
Ні, Великий піст не є часом смутку. Святі Отці Церкви кажуть, що це є благоприємний час для нашого спасіння. Впродовж Великого посту людина намагається очиститися від гріхів, вона старається наблизитися до Бога. Тому ці всі процеси не є сумними, навпаки, розкаяння грішника, — велика радість. Протягом Великого посту людина намагається згадати свої гріхи, прийти до храму. Це є часом смутку тільки для грішника, бо він звик до гучних забав, ситої їжі. Якщо людина не хоче очиститись від своїх гріхів, то тут виникає питання, чи вона — християнин. Господь не хоче смерті людини, він прагне врятувати останнього грішника.
Навіть впродовж Великого посту Господь промовляє до нас словами євангелиста Матея: «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:16-18). У Православній церкві Великий піст називають «Духовною весною». Справді, цей особливий період — весна для нашої душі. Так, як після зими оживає природа, так поранена гріхами людська душа, має нагоду оживитися. Великий піст — це дорогоцінний бальзам для душі, яка страждає і прагне відновити зв’язок з Богом для Вічності.
Сучасні християни дають собі чимало духовних настанов впродовж посту. Які ваші поради як духівника?
Людина насамперед повинна провести цей час із користю для своєї душі. Якщо ми тільки відмовимося від їжі, то піст буде для нас лише дієтою. Отці Церкви говорять, що мають постити всі члени нашого тіла. Мають постити очі, щоб не заздрити іншим, не осуджувати ближнього; має постити наш слух, щоб не чути обмов, поганих обговорювань; має постити наш язик від неправди та поганих слів. Мають постити руки, щоб не робити зло, а навпаки, підтримувати ближнього. Також, беззаперечно, мають постити ноги, щоб не йти на гріховні зібрання, а навпаки — перебувати на дорозі до Господа. Ось саме тоді піст принесе користь. Необхідно не лише постити, але й приступати до Таїнства Покаяння. Впродовж посту християнин має проаналізувати своє життя, чи він перебуває в мирі з рідними та близькими.
У Євангелії М’ясопусної неділі ми чуємо: «…Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших — ви Мені зробили» (Мт. 25:40).
Отож, якщо людина буде жити в мирі, злагоді з іншими, вона приступить до Таїнства Сповіді, через яке вона наблизиться до Бога. Саме тоді Пасха буде святом радості, бо Господь прийшов до нас, щоб подарувати нам спасіння.
Підготували Андрій Мандрика, Юліана Лавриш
Фото авторів, а також із мережі Інтернет
Повязані записи
