Дуже важливим аспектом у нашому житті є молитва за наших померлих: рідних, друзів, Героїв. Адже таким чином ми виявляємо їм свою любов і просимо милостивого Господа подарувати їм частку у своїй батьківщині.
Про важливість молитви за померлих, як великий вияв любові, розмірковує військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Всеволод Семененко:
«Наша присутність на Божественній Літургії – це великий знак любові до наших рідних, друзів, Героїв-побратимів, військових, які віддали своє життя за Україну. Ми молимося, і вони це знають. На жаль, ми не можемо з ними поговорити в якийсь спосіб, чи зателефонувати і запитати, як їхні справи, але через молитву вони відчувають нашу особливу любов.
Перед обличчям вічності, певна річ, людина нічого іншого не потребує. Молитва, хоч так просто її промовити, є дуже особливим даром. Господь Бог нам це дав, і ми з цього користаємо. Пам’ятаймо, не тільки в молитві за наших рідних, а й у вчинках полягає вияв любові до них. Ми, коли підемо на цвинтар, можемо побачити певні ознаки життя тих людей, які там спочивають. Це є, наприклад, українські стяги над могилами воїнів. Десь на надгробку якогось музиканта чи поета – будуть написані ті речі, які були видатними, і люди з цього користають. Хтось на могилах своїх рідних напише якусь коротку фразу-епітафію про те, що ця людина в житті мала теж особливі дари.
Все це, безумовно, важливо. Але важливіше – це пам’ятати про те, що Господь має слова життя вічного. Він не пише епітафії над померлими, бо вони є в Нього живі. Душі наших усопших братів і сестер, за яких ми молимося, — знаходяться в руках Господа Бога і очікують того моменту, коли Він їх назад вселить в тіла, воскресить.
Ісус Христос є один, Хто спасає. Він запевняє нас, що Його бажання – це виконати волю Отця Небесного. Господь бажає нікого не погубити, але воскресити в останній день. Це є дуже важлива істина. І ті наші вчинки, які ми робимо добрими руками; ті наші слова, які ми говоримо добрими устами; ті наші певні наміри, які бачимо добрими очима; наші думки про те, що є довкола нас, – мають бути обдумані добрим серцем. Все це є найважливішим, бо має характер вічності.
Молитва сказана, зроблена — теж має характер вічності. Але ми не позбавлені того, щоб у нашому побуті це теж робити: добрі вчинки, добрі слова, добрі думки. Стараймося в пам’ять про померлих це теж виявити. Нехай в нашому серці буде вічна любов до Господа Бога.
Якщо нам в житті є прикро через наші злі вчинки, то завжди маємо нагоду приступити до Таїнства Сповіді, очистити свої гріхи, щоб у майбутньому мати лише Божу любов. Нехай Божа ласка нам у всьому допомагає».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото – із Фейсбук-сторінки о. Всеволода Семененка
Повязані записи
