Вже третій тиждень ми переживаємо війну. Вже третій тиждень ми продовжуємо переживати агресію, сльози, розчарування і навіть смерть. А окрім цього, дехто з нас відчуває збентеження і страх, адже ми не до кінця розуміємо, а коли ж закінчиться війна. У нас, можливо, виникає багато сумнівів, а інколи, не побоюся цього сказати, виникають сумніви і в Бозі. Один з моїх дуже близьких друзів написав про те, що Бога не має, оскільки трапляється багато смертей. Незрозумілою і страшною стає ситуація у Маріуполі, в Харкові, в Ірпені, в Бучі та інших містах. Він каже, що Бога не має, мовляв, я не вірю. Буду з вами відвертий, я не в перше це чую.
Дуже часто основою наших розчарувань є те, що Бог для нас мав би бути таким собі супергероєм, який нагороджує за добро, а за зло карає. Інколи у нашій уяві постає викривлений образ Бога, який для нас є не Богом, а суперменом. Коли ми щось просимо, але не отримуємо, тоді Бог стає для нас лялькою, або фокусником, що мав би виконувати всі наші бажання.
У сьогоднішньому євангельському уривку Господь каже: «Майте віру в Бога» (Мк. 11,22). Так, сьогодні ми маємо віру в наших військових. Йдучи спати я, як священик, подібно мему, лягаю в піжамі, тому що я їм направду довіряю, бо вони роблять все, щоби захистити нас. Але, коли я чую сирену, то пам’ятаю про те, що надмірне уповання на Бога є також гріхом, і ховаюся в коридорі чи в бомбосховищі. Я розумію, що ця сирена звучить не просто так, що може настати і смерть. Коли ми говоримо про віру, то маємо на увазі не лишень емоційне забарвлення, коли я, мовляв, з усіх зусиль вимолюю і прошу, і так воно має статися. Власне віра народжується і зростає саме тоді, коли я відкритий до Його волі. Божа воля існує не тільки у нашій радості, а також і в болю. Божа воля існує не тільки у наших усмішках, але і в наших сльозах. Сьогодні ми маємо можливість переоцінити і переосмислити свої цінності. Сьогодні даймо відповіді на важливі питання. Чим я живу? Хто для мене важливий? Дуже часто ми нищили стосунки з близькими людьми, але сьогодні розуміємо, наскільки ці люди для нас є цінними. Можемо спостерігати, як сім’ї, що довгий час гнівалися між собою, сьогодні миряться. Сьогодні допомагають один одному друзі, які були посварені. І це є віра. Нам є заради кого жити. Нам є заради кого боротися. Нам є заради кого продовжувати добрі справи волонтерства, підтримки ЗСУ, підтримки людей, які залишилися без домівок. Ми маємо заради кого будувати свою віру. Бог завжди крокує поруч з нами. Вміймо оглянутися і знайти сенс у своєму житті.
о. Юрій Остапюк, керівник Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ
Повязані записи
