У чому феномен був отця Василія (Вороновського)? Я особисто вперше із отцем Василієм (Вороновським) познайомився радше бачив його тоді, коли він приїжджав (тоді ще були непевні часи) до монастиря у Дорі, до отця Порфирія (Чумана). Я навіть ще не знав тоді, що це такий славний отець Василій (Вороновський). Але опісля мені довелося вже як монаху, а опісля, як священнику, мати щастя бути при ньому, навіть молитися з ним.
Зрештою кожен з нас тут студитів, особливо які належали до монастиря Св. Обручника Йосифа, що при Церкві Михаїла, мали ту унікальну можливість. Очевидно, що по-одному на отця Василія дивилися люди, які приходили, а по-другому, монахи. Але отець Василій був постаттю унікальною тим, що він був дуже добродушний чоловік. І був автентичним свідком Ісуса Христа, ревним місіонарем, можна навіть сказати, що у історії студитів, він надав іншого напрямку студитам. Він по собі залишив спогади, які записали нашу монахи, і у тих спогадах о. Василій згадує, коли він був ще у підпіллі і зголосився до Архімандрита Никанора про те, що хоче вступити у монастир. Уявіть собі, у часи, коли не було просвіту майбуньому УГКЦ, коли не було абсолютно реальної надії під ногами, на те що та Церква скоро Воскресне і повстане. І він хотів понести частину Хреста Церкви. Але студити більше асоціювалися у народі з такими монахами закритого типу, які служать народу, молячись за нього у келіях. Він хотів бути таким місонарем, служити людям, проповідувати Слово Боже. І архимандрит Никанор пригадав йому таку істину, яку заклали Шептицькі, відроджуючи студитів, а то був принцип, що наш монастир і його розвиток буде залежати від роду покликань, які нам пошле Господь. І каже: “Раз, Ви хочете бути місіонарем, проповідувати Слово Боже, то це якраз Ваше місце”. І він став студитом-монахом і разом зі своїм братом отцем, а потім владикою Юліаном, вони практично випровадили з підпілля студитів.
Отець Василій (Вороновський) був мабуть, хто його пам ’ ятає, таким істинним Божим Посланцем. У чому та істинність полягає? У першу чергу у тому, що він дуже довіряв Богу, Який його послав у цей світ, Бога любив і з Господом спілкувався. Фактично основою його діяльності була молитва і проповідь Божого Слова. Не було великого секрету у його житті.
Суть місії отця Василія (Вороновського) була у тому, що він жив таким життям віри. І хто зустрічався з ним, то міг виразно бачити, що той чоловік задоволений своїм життям, що він на своєму місці і хто його бачив, з ним зустрічався, аж сам хотів запалитися тією ревністю, щодо життя.
Тепер часто чуємо від людей і навіть побожних, які споглядаючи на цей світ, бачать його у чорних барвах – хоч бери та помирай. Господь Бог посилає нас у той чи інший час не для того, щоб ми помирали для Бога, а для того, щоб ми жили тим Богом. Бо вмерти, то легка справа, але жити для Бога і нести щоденно тягарі, які нас у житті посилаються, ой якою нелегкою справою є.
І ось він ніс той свій хрест, аж до кінця. Він залишив по собі нам не спадки, не маєтки,але залишив спомин про себе, як про людину, яка нас вчила любити Бога, любити Церкву і бути добрими посланцями тут і тепер.
Як не згадати той факт, що цього року ми святкуємо 30-ліття виходу Церкви із підпілля. Очевидно , що ми вже є свідками того, що народилося покоління, яке не пам ’ ятає часів, коли доводилося за свою державу боротися і коли людині, щоби піти до храму, брати участь у Службі Божій, доводилося докладати неабиякі зусилля. Бо дорога до храму владою радянською, режимом, була перекрита. Храми були позакривані. І наше завдання пригадати молодому поколінню минуле. Не кажучи: “Ой, ви такі нездари, не пам ’ ятаєте минулого”. Бо здається це ми з вами, дорогі у Христі, не допрацювали, не належно передавши пам,ять про минуле, але ми повинні про те пам ’ ятати, що вдячність супроти людей, які пережили ті переслідування, які нам передали ту віру, є невід ’ ємною частиною нашої місії тут і тепер. Християн 2019 року
Повязані записи
