Монастирський комплекс на вулиці Франка, 56 – одна із обителей середмістя Львова, що приховує маловідому історію та чимало скарбів. Тут можна зустрітися зі святими різних століть та відкрити для себе невідому сторінку історії Церкви. Існує стереотип, що монастирському храмі моляться тільки монахи — однак насправді там триває активне парафіяльне життя.
У цьому матеріалі ми розповімо вам про історію обителі та її сьогодення.
Комплекс монастиря редемптористів щоденно минають сотні людей, адже вулиця Франка – одна з найактивніших у центрі міста. Проте небагато людей знає, що ця будівля є справжнім свідком розквіту, руйнування і відродження Української греко-католицької церкви. Вона не лише зберігає пам’ять про її видатних діячів, а й енергійно пише нову сторінку в літописі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя.
Із життя обителі
Історія монастиря сягає 80-х років ХІХ століття, коли на тодішній вулиці Зиблікевича оселилися сестри василіянки. Вони відкрили тут гімназію для дівчат (заклад із перервами діяв до 1933 р.). Протягом 1882-1884 року дім було розбудовано, а у 1885 році зведено невелику церкву для потреб вірних тієї частини Львова. Оздоблення храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці було виконано за кошти митрополита Сильвестра Сембратовича. Комплекс у неороманському стилі (ймовірно, за проєктом Сильвестра Гавришкевича) увійшов єдиними блоком у лінійну забудову вулиці.
В 1893 році у церкві встановили ікону Матері Божої Неустанної Помочі пензля невідомого маляра. Ікона була намальована на полотні розміром 100х150 см., подібна до оригіналу, що в Римі. Завдяки ній значно зріс приплив вірних до храму. Монастирський комплекс поступово розбудовувався і з часом уже займав ділянку між сучасними вулицями Франка та Кирила і Мефодія. До його складу, окрім власне споруд монастиря, входили господарські приміщення і сад, а пізніше зі сторони вулиці Кирила і Мефодія була збудована гімназія.
В 1911 році, через певний конфлікт щодо оренди, василіянок було виселено із будинку на вул. Зиблікевича, проте в 1912 році митрополит Андрей Шептицький купив сестрам Святого Василія Великого новий, більший дім неподалік – на вул. Длугоша, 95. Будівлі монастиря були у власності товариства «Народного Дому», і в середині тридцятих років організація вирішила продати дім і храм, який після Першої світової війни був занедбаний. Їх придбав митрополит Андрей і передав бельгійським ченцям-редемптористам, які на його запрошення у 1913 році прибули до Львова, прийняли східний обряд і утворили нову гілку ордену.
Інтер’єр храму Непорочного Зачаття
Обитель редемптористів
18 травня 1937 року будівлі передали отцям редемптористам; до посілості входили великий будинок з городом і церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Канонічне затвердження нового дому монахи отримали від Генерального уряду 4 грудня 1937 р. 13 листопада 1938 року митрополит Андрей разом з апостольським візитатором єпископом Миколаєм Чарнецьким та генеральним консультором о. Йосифом Схрейверсом у присутності великої групи редемптористів урочисто посвятив монастир під іменем св. Климентія. Із монастирем пов’язана діяльність кількох видатних діячів Згромадження, тут, зокрема, певний час служив священномученик Миколай Чарнецький, ювілейний рік якого відзначають у 2024 році.
Також читайте: Три редемтористи як приклад служіння народові під час пандемії у Львові
Працю редемптористів перервала Друга світова війна та радянська окупація, під час якої монахи зазнали репресій. Редемптористи активно діяли у підпіллі попри загрозу арешту й переслідувань; кілька із них стали новомучениками Української греко-католицької церкви – їх проголосив блаженними папа Іван Павло ІІ у 2001 році.
Окупація обителі
Перший поверх монастиря у 1939 році при першій більшовицькій окупації зайняли агенти НКВС. Від 1946 до 1959 року дім був власністю облпарткому, а пізніше монастирський комплекс зайняла турбаза «Львівська» закритого акціонерного товариства «Львівтурист» і володіла ним до 1992 р. На той час із церкви зробили кафе з готелем на другому поверсі, а в монастирському домі розмістили бухгалтерію.
«Так радянська влада нищила це все – що вони робили завжди і що роблять зараз. А потім за сприяння нашої влади, за зверненням нашого управління місто нам віддало цей монастир, цей храм – і все повернулося до витоків такої справжності, як насправді воно було», – розповів настоятель храму Непорочного Зачаття ієрм. Віталій Метельський ЗНІ.
Повернення редемптористів
На початку 1990-х років приміщення було повернуто редемптористам, а 24 грудня 1996 року Державний комітет України у справах релігії зареєстрував монастир св. Климентія як релігійну організацію УГКЦ. Після тривалих ремонтних робіт монастирський храм було відновлено, а в домі розмістився Провінційний уряд Львівської провінції Згромадження редемптористів.
Нині в монастирі триває монаше життя. Обитель на сучасній вулиці Франка є в центрі жвавого транспортного руху, проте на її території є невелика ділянка природи для відпочинку.
Реліквії
У монастирському храмі можна побачити та вшанувати кілька особливих реліквій. Мощі святих розміщені у двох бокових вівтарях. Ліворуч – мощі святої Салюстії, свщмч. Йосафата – реліквія з першої домовини, святого Діонісія та святої Христини. У правому вівтарі спочивають мощі блаженного Василія Величковського, новомученика УГКЦ.
На подвір’ї розташована невелика каплиця – сюди люди також часто приходять на молитву. В каплиці можна побачити розфарбовані гільзи. Отець Віталій розповів, що це – дарунок військових, для яких неодноразово тут проводять збірки. Зокрема, монастир підтримує львівських військових, що воюють на різних напрямках.
Що тепер у монастирі?
Настоятелем монастиря св. Климентія є ієрм. Володимир Борейко, ЗНІ, Протоігумен Львівської провінції Редемптористів. Зазвичай настоятель монастиря очолює і монастирський храм, проте з огляду на те, що саме тут – осідок провінційного керівництва ЗНІ, настоятелем храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці є ієрм. Віталій Метельський, ЗНІ.
«У цьому монастирі є управління Львівської провінції редемптористів в Україні – це її головний будинок: тут є керівництво, отець-протоігумен та інші співбрати, які тут проживають, загалом дев’ять осіб. Тут, як на парафії, є сотрудники – отці проживають у монастирі і обслуговують цей храм», – зазначив о. Віталій. «Є певний стереотип, що це монастирський храм, тому сюди ніхто не приходить, бо тут лише монахи моляться. Це не так – властиво, наше Згромадження є відкрите до людей, ми проводимо Місії, ми є по парафіях – тобто служимо у такий спосіб. А в цьому храмі триває майже парафіяльне життя».
На вітражах каплиці – засновник редемптористів святий Альфонс Ліґуорі та святий Герард. Всередині – ікона Матері Божої Неустанної Помочі, якою опікуються редемптористи, а також два відомі об’явлення Богородиці – у Фатімі та Люрді
Долучатися до спільної молитви у храмі Непорочного Зачаття можуть всі охочі. Щонеділі тут служать утреню о 7:00, три Божественні Літургії – о 8:00, 10:00 та 12:00 (Літургія для дітей), а увечері моляться вечірню о 18:00. У святкові дні розклад дещо інший: утреня о 6:30, Літургії о 7:30, 9:00 (у великі свята також об 11:00); вечірня – о 17:45, а о 18:30 – ще одна Літургія.
За життям храму можна стежити на його фейсбук-сторінці та сайті, а також на телеграм-каналі. Для зручності у храмі створили онлайн-форму, що дає можливість подати інтенції на Літургію.
Парафіяльні спільноти
Окрім того, при храмі діє багато спільнот, до яких також можна долучитися:
– Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі проводить зустрічі у першу суботу і останню неділю місяця;
– Спільнота «Матері в Молитві» зустрічається щочетверга;
– Молодіжна спільнота «Quo vadis»: зустріч щоп’ятниці 19:30;
– Вівтарна дружина: зустріч двічі на місяць по суботах;
– Біблійне коло: зустрічі щосереди після вечірніх богослужінь;
– Соціальна адаптація самотніх людей: зустріч щосереди об 11:00;
– Катехизація дітей, приготування до першої сповіді і урочистого Святого Причастя у визначений час –щосуботи 11:00;
– Дитячо-молодіжний хор «GLORIA», зустріч щонеділі о 12:00;
При храмі зустрічається Спільнота АА, також опікуються дітьми з деструктивних сімей. Влітку організовують табори для дітей у м. Яремче, а також канікули з Богом при парафії. В майбутньому планують співпрацю з однією зі шкіл щодо навчання дітей гри на музичних інструментах.
Святі Місії
Місійна діяльність – одна з особливих рис Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. Тому вже 14 вересня Отці редемптористи та сестри Василіянки запрошують львів’ян та гостей міста на Святу Місію до храму Непорочного Зачаття.
«Місії – це період часу певного перезавантаження на парафії. Щоби трішки люди змогли щось побачити, почути нове, трішки парафію підняти», – зазначив ієрм. Віталій. Вони мають не лише особисте, а й значно ширше значення.
Триватиме Свята Місія тиждень з 14 по 22 вересня 2024 року. У програмі – щоденні місійні науки, Свята Літургія та Сповідь. Окрім того, в рамках Місії відбудеться молитва подяки за дар життя та урожай, відновлення хресних та подружніх обітниць, Хресна Дорога вулицями міста, похід на цвинтар та молитва за померлих, відвідини парафіян та хворих, молебень на оздоровлення, почитання мощей бл. Миколая Чарнецького та помазання олією. А ще – зустрічі з дітьми та молоддю, станові науки для чоловіків та жінок, благословення немовлят та дітей, обхід з місійним Хрестом, що пізніше буде установлений на подвір’ї храму, зустрічі з вчителями та учнями шкіл, із працівниками установ, що розташовані на території парафії.
Разом із редемптористами долучаться до проведення Місій василіянки. «Сестри-василіянки тут мешкають поруч, недалеко є їхній монастир, і ми співпрацюємо з ними – вони в нас дяку́ють, співають, моляться. Отець, який відповідає за місії, голова місії, защораз запрошує різних сестер – не тільки василіянок, а й інші згромадження – а цього разу в цей час до нас прийдуть сестри василіянки», – розповів ієрм. Віталій Метельський.
Подробиці можна дізнатися в керівника місійної групи о. Віталія Назара ЗНІ, моб:. +380 68 88 54 232
Фото: «Духовна велич Львова»
Повязані записи
