Сьогодні перед нашою командою стоїть важливе завдання: замовити вечерю на двох. Для особливої зустрічі – батька і доньки. Зазначив отець Павло Дроздяк, капелан Львівської Міської Ради у 10-му випуску духовного подкасту Львівського Радіо “Ресторація життя” у п’ятницю 11 грудня 2020 року.
Завдання вечора – зняти пов’язки і лікувати серце
Наскільки нам відомо вони довго не бачилися.. Пройшло так багато часу відколи він зачинив за собою двері і вона зрозуміла, що відбувається щось дуже болюче. Лише згодом, коли донька пережила перші стосунки і почуття нерозділеної любові вона зрозуміла, що батько її зрадив. Він не лише пішов з їхнього життя і залишив помешкання, але він свою любов почав дарувати іншим. Як таке може бути? Ця рана настільки жива і болюча, але нам необхідно зняти пов’язки і лікувати серце. Завдання не є легким, але я гадаю, що вечір для них двох буде фантастичним.
Формула життя: “Я тебе люблю”
Найперше що спадає мені на думку – ми маємо створити чудову атмосферу. Для того, щоб нічого не заважало батькові і донці зустрітися поглядами. Зазирнути у глибину, щоб промовити один одному таке важливе слово – “пробач”. Сказати таку неймовірну формулу життя: «Я тебе люблю. Я так за тобою скучив і я так прагнула твоїх обіймів».
Дуже важливо дякувати Творцеві за все
Стіл я вирішив декорувати білим обрусом. Саме він має справляти відчуття справжньої чистоти. Сподіваюся на те, що цей обрус дасть можливість пригадати, зокрема батькові Таїнство Хрещення. Момент, коли він стоячи перед обличчям Бога тримав на руках своє життя, свою кохану донечку. Можливо саме тоді він пригадає втомлене від пологів, але неймовірно щасливе обличчя коханої дружини. Цей білий простір допоможе пригадати неймовірний аромат життя, коли він вперше обійняв і поцілував свою донечку. Тато нарешті обійняв свою донечку. Наше життя є неймовірним океаном емоцій і кожна з них закарбовується у серці кожного з нас. Ми іноді не розуміємо тих почуттів, які наповнюють наше серце. Вони схожі до міксу різних прянощів, але для нас дуже важливий післясмак. Дуже важливо дякувати Творцеві за все. Благословляти Господа, що навіть у ночі навчає наше серце. Як співає цар Давид у псалмах: «Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе. Блаженство по твоїй правиці вічне».
Перший крок – перепросити Бога
Обов’язково на цьому столі я поставлю неймовірно красиву кришталеву вазу для квітів. Наголошую – без квітів. Адже сподіваюся, що на цю зустріч батько принесе улюблені квіти його донечки. Можливо вони будуть незграбно завернуті у прозору плівку, але це будуть її квіти. Вона пригадає як на її уродини батько зустрів її зі школи з оберемком білих троянд. Саме тоді вона почувала себе найщасливішою донечкою у світі. Вона пишалася своїм татом. Відчувала себе у його обіймах справжньою принцесою. Як же їй хотілося тих відчуттів, коли вона виходила заміж. Як їй хотілося знову відчути ті батьківські обійми і те, що вона є найдорожча у світі. Вона ще досі не може пробачити йому те, що він не був на її вінчанні. Не благословив. Не бачив її красу про яку мріє кожна дівчина. Він дуже довго чекав на цю зустріч. Він не мав сміливості протягом всього цього часу зізнатися собі, що він помилився. Ця рана мучила його все життя і він ніяк не наважувався зробити перший крок – перепросити Бога. Перепросити за те, що не зміг зберегти цього раю, який Господь йому дав. Не міг зберегти тієї ніжної любові, яка давала йому життя. Любові його дружини у якій він мав все: любов і ніжність, відчуття високого миру, який дає можливість будувати справжнє життя. Чоловікові не вистачало сміливості стати перед Господнім обличчям і визнати свою помилку. Але Господь промовляє до нас у Святому Письмі через уста Ісуса, сина Сираха: «Усі діла їхні перед ним як сонце». Очі його безнастанно на їхніх дорогах. Не сховалися від Нього їхні кривди і всі гріхи їхні. Він змогу дає повернутися. Втішає тих, які втратили надію. Такі сильні слова, які сьогодні є зверненні до цього батька, якому ми готуємо вечерю. Не все втрачено. Господь бачить тебе. Він бачив тебе, коли ти зрадив свою присягу. Він бачив тебе, коли ти зрадив свою любов. Він бачив тебе, коли ти зраджував своє життя. Він бачив, коли у безвиході не маючи мужності визнати свою помилку він закрив за собою двері. Тим самим даючи можливість своїй сім’ї страждати від болючої рани зрадженої любові. Господь бачив, коли ти так сильно був потрібен своїй доньці, коли вона підростала, коли вона не мала до кого притулитися, щоби переказати свій біль чи подарувати свою радість. Господь все бачив в той час, коли ти був на маргінесі життя. Він все бачив, проте і надалі продовжує чувати над тобою на тій дорозі, на якій ти отримаєш це зцілення.
Вечеря як трапеза життя…
Ще є так багато деталей, які маю взяти до уваги, щоб приготувати цю вечерю, але я так хочу, щоб ця вечеря була для них трапезою життя. Щоб мали сміливість відкрити один одному серце на прощення. Запитайте мене якою буде головна страва.. Я відповім вам словами Святого Писання: «Батьки ваші в пустинні манну споживали Написано: «Дав їм хліб з неба. А Ісус сказав: «Істинно кажу вам, що не Мойсей дав вам хліб з неба, бо лише Отець мій небесний дає правдивий хліб. Бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.. – Господи, хліба такого давай нам повсякчасно. – Ісус їм: «Я є хліб життя».
Хліб життя
Так хочеться, щоб сьогодні ці двоє справді знайшли цей хліб життя. Щоб вони зуміли примиритися, відкрити своє серце, розповісти про свої болі і про зранену любов і нарешті були огорнуті тим великим Божим милосердям. Прощенням, яке Господь дає усім хто в Нього про це просить. Сьогодні так хочеться, щоб кожна донька відчувала себе пошанованою. Так хочеться, щоб кожна донька могла втішатися своїм батьком, який любить і чуває, який молиться за неї. Сьогодні кожна донька хоче відчувати глибоке батьківське серце, яке є найважливішим і справді є живим, яке її оживляє і дає впевненість у житті. Готуючись до цієї програми попросив у доньки дозволу прочитати її лист до мене.
«Татко, ти найдорожчий у світі, ти моя любов. Я хочу, щоб завжди ти був поруч. Я знаю про тебе все. Я тебе люблю. Твоя Надія». (Надія, 2 клас)
Справжні цінності, які ми називаємо життям
Як хочеться сьогодні побажати, щоб кожна донька мала такий міцний фундамент, дар віри, надії і любові. Як хочеться сьогодні, щоб кожна наша сім’я була відгорнута від різних емоцій, які руйнйють мир і спокій. Саме в цьому полягає приготування до Різдва Христового, коли ми шукаємо справжні цінності, які ми не можемо поміняти, продати, купити. Це щось дуже особливе і ці цінності ми називаємо самим життям.
Ми не знаємо чи настане завтра
Час біжить невблаганно швидко. Ми не знаємо чи настане завтра. Є тільки сьогодні: тут і тепер. Тому спішімо жити. Життя коротке, але воно вартує того, щоб його прожити. Дякую, що були у Ресторації життя. Сподіваюся, що вечеря для наших гостей сьогодні вдасться, а всім нам зичу гарного, благословенного і мирного часу приготування до Різдва Христового. Нехай добрий і милосердний Господь дарує нам маленькі зернинки радості. Це те, що будеробити наше життя гарним і милим і смачним.
Зазначимо, що Ресторація Життя – це духовний подкаст Львівського Радіо, в якому отець Павло Дроздяк, капелан Львівської Міської Ради, розважає над духовною їжею. Як ми раніше повідомляли, отець Павло Дроздяк став автором подкасту “Ресторація життя” на “Львівському радіо”
Христина Кутнів за матеріалами Львівського Радіо
Повязані записи
