Ми, любі, живемо у часах страшних, часах серйозного випробування і одночасно у таких, коли чітко стає зрозумілим – хто є хто. У цих часах ми бачимо багато героїчних вчинків.
Люди не готуються до того, щоби стати героями у школах. Просто з’являються обставини життя у яких ти маєш виявити ким ти є. І запитання у цей момент дуже просте. Чи ти є людиною? Героїзм – це дуже яскравий вияв людяності у екстремальних обставинах. І чітко може бути зрозумілим -хто є хто. Але те, що ми робимо зараз не є річчю, яка впливає на тимчасовість. Те, що ми робимо зараз впливає на вічність. Наші вибори, які ми робимо. Бо Господь вклав у нас можливість обирати. Коли Він прийде судити живих і мертвих, то по цих виборах буде визначати – хто є мій, а хто не мій. Бо те, що ми робимо ближньому своєму, те робимо Йому. Якщо ми зараз десь у Польщі беремо біженця і обіцяємо йому за 1000 доларів відвезти його до Кракова, але залишаємо його на півдороги, то це ми Господа Ісуса Христа обманули і обікрали. Якщо ми побачили, що сусід виїхав і пішли обікрали його домівку, то це ми Ісуса Христа обікрали. Якщо ми побачили хворого і голодного і його лікувати та нагодували, то ми Господа Ісуса Христа лікували і нагодували. Якщо бачили беззахисного і стали на його захист, то стали на захист Ісуса Христа. По серцю людини іде ця межа вибору: бути з Богом або ні. І віра ця визначається по наших вчинках. Бо віра без діл є мертвою. Немає необхідності носити прекрасний одяг клерикальний: митри величезні, хрести з діамантами, одяг, який коштує тисячі доларів і мовчати на зло. А більше того – бути співучасником, ще гірше ідеологом зла, його виправдовуючи. Немає необхідності носити на собі хрест Господній, якщо ти не готовий слугувати Христу, не готовий бачити його у ближньому. Ось сьогодні випробовується наша віра. Ось сьогодні вкладаємося ми у майбутнє, наше майбутнє. Майбутній суд, майбутню зустріч із Христом. Любі: залишаймося людьми. Бо Господь нас людьми створив. І тоді все обов’язково буде добре.
Повязані записи
