Дуже часто буває так, що ми відчуваємо невимовну самотність. Особливо зараз, у час важких випробувань, нам здається, що світ, немовби, забув про нас. Одинокість і щоденні турботи дуже часто призводять до духовної зневіри. Що робити, коли самотність починає руйнувати твоє життя? Як своє життя змінити на краще? Рецептом щасливого життя у Божій радості ділиться священник-редемпторист, блогер отець Сергій Гончаров (Падре Серж):
«Сьогодні хочу поговорити з вами про одну дуже відому всім нам жіночку. Вона приходить до твого дому неочікувано, і ти вже не знаєш, що з нею робити. Ця жіночка називається самотність. Самотність буває різною. Вона буває позитивною, зокрема, коли ти залишаєшся сам, молишся, відпочиваєш, аналізуєш своє життя. Коли самотність не руйнує твоє життя – це нормальний стан. А буває така самотність, коли ти, навіть будучи у великій компанії, відчуваєш себе нікому не потрібним. Тобі не подобаються жарти, тобі не подобається щось робити, ти не відчуваєш смаку життя. Ти впадаєш в одинокість великого ступеня. Що робити з таким станом?
Сьогодні у Євангелії я знайшов відповідь, яка є актуальною для мене. Ці слова пробуджують мене від самотності. У Євангелії від Марка читаємо такі слова: «Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. Ісус їм сказав: Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним» (Мр.1,16-18). Тут є три речі, які для мене в духовному плані є дуже голосними. Давайте поговоримо про них. «Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата», – написано у євангельському уривку. Отже, Ісус Христос їх побачив, коли вони жили своїм життям. Ще не відчуваючи Його присутності, можливо, вони відчули Його погляд. Знаєте, як часто буває, коли ти йдеш по вулиці, або ж їдеш в маршрутці, в поїзді, то відчуваєш на собі погляд. І ось, власне, вони відчули цей погляд. Активним в цьому моменті є Ісус. Він доторкається до них поглядом, немовби вириває їх з їхнього буденного життя. Друге – Ісус їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей». Він говорить про те, що вони будуть рибалками і надалі, але рибалками людей. Тобто Він бере їхнє життя і перескладає по-новому. Вони ж складали своє життя на свій лад так, як бачили його. Отже, вони мають йти за Ісусом, а Він змінює їх. Ісус бере їхню історію, самостійно входить в неї, і переображає її, не знищуючи, але наповнюючи. А далі читаємо: «І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним». Вони залишили свої будні, щоби увійти в будні Ісуса.
Сьогодні я хочу залишитися із словами: «Іди за мною». Насправді, дуже часто ми стаємо одинокими, адже є самостійними господарями свого життя. Ми щось уявляємо про своє життя, самі його будуємо, ми, немовби, втрачаємо авантюру, закриваємо вікно можливостей, які Бог хоче принести у наше життя. Нам бракує до Нього реального довір’я. Не один раз я зустрічаю людей, які стоять на межі якогось вибору. Тоді я пропоную їм молитву, а у відповідь дуже часто чую: «Та я молюся». Але значить дуже сильно бракує довір’я. Сьогодні я хочу залишитися із словом: «Іди за мною». І запрошую вас також залишитися з Ним, відкинувши всі речі, які сьогодні відбуваються. «Іди за Мною». Нехай ці слова сьогодні наповнять нашу одинокість присутністю Христа, яка змінить наше життя і буде його розфарбовувати. Але, для того, щоби наше життя таки стало новим, на відповідь «Іди за Мною» вартує відповісти ствердно. Прекрасні люди, бажаю всім гарного дня. У нас все обов’язково буде добре».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
