У скелястій горі на південному сході Франції захована печера, утворена природною ерозією, яка називається Ля Сент-Бом. Це одне з найстаріших християнських місць паломництва у світі, оскільки вважається, що саме тут Марія Магдалина провела останні 30 років свого життя.
Свята Марія Магдалина, яку святий Тома Аквінський шанував як «апостола апостолів», вважається домініканцями однією із покровительок їхнього ордену, що був заснований у Тулузі, Франція. Відповідно, й печера залишається під опікою ченців у провінції Тулуза.
Домініканці мають завдання приймати та євангелізувати паломників, які прямують до Ля Сент-Бом (слово «baume» походить від провансальського слова «baumo», що означає «печера»). Ченці разом із персоналом та волонтерами утримують готель, що розташований поруч із монастирем біля підніжжя гори, безпосередньо під печерою.
«Вражає те, скільки різних людей притягує Марія Магдалина», — розповів в електронному листі до CNA домініканський чернець з Тулузької провінції брат Вінсент-Томас Ріст. «У Ля Сент-Бом ми бачимо всіх: традиційних католиків, туристів, які приїжджають на відпочинок, навернених з ісламу, сестер-паломниць, високих блондинок, які переконані, що вони є реінкарнаціями Марії Магдалини, традиціоналістів, лібералів і навіть єзуїтів».
«Іноді бачимо тут кількох американців», — додав він. «Були б раді бачити їх більше!»
Монахи також проводять різноманітні духовні вправи, зокрема «Session des bien-aimés» для сімей з неповносправними дітьми, особливо з синдромом трисомії, та спільно з асоціацією «Mère de miséricorde» для жінок, які втратили дитину в лоні, особливо внаслідок аборту. Вони також проводять програму під назвою «Ecole de vie», в рамках якої молоді люди у віці 20-ти років можуть протягом кількох місяців служити, молитися разом із монахами та відвідувати курси, які проводять ченці.
Кожні два роки, наприкінці червня, одразу після священницьких свячень, брати з Тулузи зазвичай збираються на кілька днів у Ля Сент-Бом.
Новики та студенти-брати зазвичай проводять там тиждень кожного літа, виконуючи функції капеланів для студентських або скаутських груп. Деякі ченці також проводять тиждень у невеликому будинку, побудованому в скелі поруч із печерою, щоб бути доступними для сповіді, зазначив Ріст.
«Марія Магдалина досягла найвищих вершин святості, почавши з найнижчих сфер серйозного і принизливого гріха — якими б не були ці гріхи», — сказав він, пояснюючи значення святої для ордену домініканців.
«У цьому сенсі вона є зразком досконалого навернення і знаком надії для всіх грішників», — додав він. «Віра Церкви ґрунтується на її свідченні як очевидця, і вона є зразком для проповідників».
Інший чернець, брат Бруно-Томас Мерсьє де Рошетт, OP, з Тулузи, також повідомив CNA в електронному листі, що Марія Магдалина є «прикладом духовного життя (від навернення до євангелізації) для тих, кому ми проповідуємо (а також і для нас самих)».
«В Марії Магдалині ми бачимо приклад для наших проповідників», — сказав він.
Хто така Марія Магдалина?
Свята Марія Магдалина — одна з найвідоміших жінок, згаданих у Новому Завіті. Її ім’я походить від міста Магдала в Галілеї, де вона народилася.
«Латинська екзегетична традиція часто ототожнює Магдалину з жінкою-грішницею із Луки, 7, і з сестрою Марти, тобто Марією з Витанії із Луки, 10, та Івана, 11», — сказав Мерсьє де Рошетт. «Якщо це одна і та ж особа, то про неї можна сказати багато чого! Вона завжди сидить біля ніг Ісуса, обираючи найкраще і слухаючи Його слова, виливаючи на Нього дорогоцінні пахощі, вірно залишаючись біля хреста тощо».
У 2016 році Римо-католицька церква підвищила статус літургійного святкування 22 липня на честь святої Марії Магдалини зі спомину до свята.
Історичний погляд на подорож Марії Магдалини
Історія присутності Марії Магдалини у Франції, за словами Ріста, «походить із усного передання, яке зрештою було записане в XIII столітті».
Він пояснив, що передання, записане в 1260-х роках домініканцем — блаженним Якобом Ворагіне, стверджує, що Марія Магдалина була змушена рятуватися від переслідувань на човні разом з кількома людьми, серед яких була і Марта. Зрештою вона висадилася на півдні Франції, де проповідувала в Марселі, а потім відійшла в печеру, де прожила багато років у молитві та покаянні.
«Це, до речі, також пересікається з домініканським орденом», — зазначив Ріст. «Колись ми були відомі як Орден Покаяння».
Згідно з вебсайтом La Sainte-Baume, Марія Магдалина прибула до місця, яке сьогодні відоме як Les Saintes-Maries-de-la-Mer, комуна в регіоні Камарг на півдні Франції, приблизно в 47 році н. е.
«Перед смертю вона поїхала в Сен-Максимін, прийняла Святе Причастя з рук єпископа, після чого померла», — розповів Ріст. «Її тіло було збережене, і до нього почали приходити паломники. Коли в VIII столітті мусульмани спробували вторгнутися на південь Франції, її мощі заховали, а де саме – з часом забули».
«У XIII столітті паломництво на її честь все ще існувало, але без мощей. Граф Провансу почав їх шукати і знайшов у тому місці, яке зараз є криптою базиліки Сен-Максимін», — продовжив він. У 1295 році граф Провансу за підтримки Папи Боніфація VIII призначив домініканців опікунами цього місця, частково тому, що «домініканці мали спеціальний дозвіл відпускати особливо тяжкі гріхи».
«Покутники, які вчинили ці гріхи, могли бути відправлені в паломництво, щоб вшанувати мощі Марії Магдалини, і отримували розрішення від домініканців», — розповів Ріст.
«Наскільки мені відомо, — сказав він CNA, — датування показує, що мощі належать жінці зі Середземномор’я, яка жила в I столітті і померла у віці близько 90 років. Безсумнівно, що мощі, які ми маємо зараз, — саме ті, що були знайдені в 1279 році графом Провансу».
Історія домініканської присутності
Вже пізніше орден був змушений покинути святе місце під час Французької революції у XVIII столітті — тоді печера була розграбована, а святиня домініканців зруйнована. Повернулися монахи в 1859 році за ініціативою домініканського священника, журналіста і політичного активіста брата Анрі Лакордера, який відновив святиню.
Домініканські громади в Сен-Максимін та Ля Сент-Бом були частиною французького християнського опору нацистській окупації. І, згідно з публічними записами, один домініканський чернець, брат Габріель Піпро д’Аллеом, навіть заснував школу в Ля Сент-Бом для юдейських та християнських дітей-сиріт, яких під час окупації ховали від депортації.
Хоча Ріст визнав, що «важко сказати», наскільки передання про присутність Марії Магдалини у Франції є автентичним, «наявність зерна істини цілком можлива».
Домініканець також пояснив, що як Сен-Максимін, так і Ля Сент-Бом були «важливими місцями для перших християн» і що «можлива присутність Марії Магдалини в цій місцевості є найкращим/єдиним поясненням, яке ми маємо».
Деякі реліквії Марії Магдалини зберігаються в печері в Ля Сент-Бом, а її череп перебуває в базиліці Сен-Максимін, яка розташована за 30 хвилин їзди автомобілем. У Сен-Максимін проживає спільнота домініканських сестер, яка, за словами Ріста, «останнім часом має найбільше покликань у Франції».
«Тут тихо», — говорить Мерсьє де Рошет про печеру, зазначивши, що під час свого першого візиту його особливо вразила «краса цього місця». «Гора велична, а з її вершини (біля каплиці Сен-Пілон) відкривається один із найкращих краєвидів у всьому Провансі», — додав він. За словами Мерсьє де Рошетта, підйом нетривалий, приблизно 45 хвилин, «але цього достатньо, щоб докласти зусиль».
«Приготуйтеся принести свої намірення до Магдалини в її печері, з кількома розаріями (молитвами на вервиці) впродовж вашого шляху», — додав він.
«У печері завжди є принаймні один чернець», — пояснив Мерсьє де Рошетт, зазначивши, що поруч із нею стоїть невеликий будиночок, «притулений до скелі». Печера, яка також служить каплицею, розташована в скелястому схилі гори.
Біля підніжжя Ля Сент-Бом орден має свій монастир і готель, який він утримує для паломників, що приїжджають відвідати печеру.
Щороку в неділю, найближчу до 22 липня, вулицями Сент-Максимін проходить процесія з черепом Марії Магдалини, який зберігається в золотому релікварії.
основне фото: Ділянка святилища Ля Сент-Бом. | Джерело: Sanctuary of La Sainte-Baume
Джерело: CNA
Про автора: Мадалайн Ельхаббал є штатним репортером Католицької інформаційної агенції, що базується в бюро EWTN у Вашингтоні, округ Колумбія.
Також читайте: О. Артур Стрончевський: Наші парафіяни — це львів’яни, які ходили до храму св. Марії Магдалини поколіннями
О. Ігор Гнюс ОР: «Домініканські проповіді можна порівняти до кави еспресо»
Страшно сповідатися? Тримайся за руку, проведу
Повязані записи
