Автор: Назарій Петрів
Своїми думками щодо промоції книг, яку здійснюють українські релігійні видавництва, поділився перекладач, соціальний активіст та випускник УКУ, львів’янин Назарій Петрів. У своєму дописі він хоче «підсвітити слабкі сторони задля покращення промоції видань і видавництв».
Оприлюднити свої роздуми автора спонукав вихід у світ українською мовою книги архієпископа Фултона Шіна «Шлях до миру серця» у Видавництві Святого Павла, перекладачем якої він є.
Попри те, що «архієпископ [Фултон Шін] залишається одним із найбільш плідних католицьких авторів та наймедійнішим священнослужителем-католиком у США, в Україні ми маємо переклади «лише малої крихти з його письменницького доробку». Саме тому, переконаний Назарій Петрів, «вихід кожного нового перекладу праці архієпископа Шіна — це справді велике досягнення та доробок». «Відтак надважливим завданням стає правильна тарґетована промоція та медійність».
«Отож кілька спостережень:
- Відсутність розуміння цінності й впливу людей [у роботі видавництв].
Часто (особливо релігійні) видавництва страждають на хворобу знеособлення, або ж колективного «ми». Набагато якісніше і продуманіше, навіть з комерційного погляду, було б залучати до промоції реальних осіб. Про кого тут мова? Звісно, що про команду, яка працювала над виданням.
Думаю, ні для кого не секрет, що будь-яке видання — це результат праці багатьох осіб: автора ідеї, директора чи комерційного директора, перекладача чи автора [тексту], редактора (-рів), коректора (-рів), макетувальника та дизайнера. Це лише незначний перелік тих, хто залучений до праці над виданням. Розумно було б залучити усіх цих людей до промоції. Сучасні технології дозволяють зробити це на раз-два. І тут важливо розуміти кілька принципів загальнолюдської психології, що для людини є важливим не лише задоволення базових потреб (їжа, праця, безпечне місце перебування, матеріальна винагорода за працю), а й визнання.
Розуміючи ці принципи, релігійні видавництва отримують просто безцінних (а по факту, ще й безкоштовних) партнерів для промоції видань. Адже у кожної живої особи, залученої у процес роботи над виданням, є своя аудиторія, яка потенційно може стати покупцем.
- Недооцінка «принципу кількох рукостискань»
Ми ніби всі про нього чули, а ті, хто займається будь-якими продажами — і поготів, але на практиці часто багатьом релігійним видавництвам бракує практичного розуміння цього принципу. Ось один дуже наочний приклад. Кілька місяців тому вийшло одне видання, до якого я мав дотичність. Для його промоції якраз найбільше застосовували згаданий мною принцип. Як це виглядало: кожен член команди отримав кілька примірників видання, які він міг вільно дарувати, кому вважав за потрібне. Таким чином видання потрапило у кілька країн Європи, до кількох кардиналів (саме перед конклавом), та помандрувало на кілька континентів — а все тому, що кожен член команди мав примірники, які міг вільно презентувати.
Тут важливо зрозуміти, що при підготовці будь-якого видання до друку необхідно закласти певний відсоток командних примірників. Передати лише по одному примірнику видання членам команди, або взагалі цього не зробити, є просто «моветоном». Звичайно, що більшість людей у такій ситуації нічого не казатиме менеджерам із продажу, однак висновки зробить. І тут, на превеликий жаль, нерозуміння чи небажання розуміти цей принцип забиває ще один гол у ворота [видавництва].
- «Теплі контакти» з локальними та національними спеціалізованими медія
Ніби все просто, але на практиці — «одні двійки». Часто думають за спрощеною логікою: «Ми — релігійне видавництво, у нас завжди буде аудиторія». Можливо, ще 10 років тому ці слова мали сенс. Сьогодні ж я б радив двічі подумати перед тим, як категорично стверджувати щось подібне. Чи бачили ви останні соціологічні дані щодо кількості невіруючих серед молоді 18-24 рр. — 39%? І тенденція не спадатиме. Отож питання достатньої кількості аудиторії — риторичне. Часом можна поринути в ілюзії, але рано чи пізно доведеться зіштовхнутись із реальністю. А вона просто вимагає дотримання законів бізнесу та інформування — чим більша медійна хвиля, тим більша впізнаваність бренду (продукту). І тут просто ніяк без місцевих (локальних та національних) медія.
Доброю інформаційною стратегією може бути, для прикладу, розпрацювання цілої інформаційної та промоційної кампанії, яка передбачатиме співпрацю з кількома медіаресурсами. Думаю, більшість із нас розуміє, що релігійні медія висвітлюють події безкоштовно. Однак, щоб якісно подати матеріал про щось, вони те «щось» мусять мати в руках. І тут ми знову стикаємося з людським фактором. Видавництвам просто необхідно тримати контакт з медія, час до часу — підігрівати його.
Слід забути установки: «ми релігійне видання…несемо місію» і т.д.. Всім і так це зрозуміло, але якщо ви медійно невидимі та неактивні — ви мертві. Звичайно, можна тішити себе фан-клубом (зазвичай усі релігійні структури, а навіть особи, їх мають). Однак взорування лише на них — це внутрішня сліпота. Будь-якій структурі (в тому числі і видавництву) потрібен розвиток! Медія можуть цьому значно посприяти. Хіба ж це важко — час від часу телефонувати, запрошувати на каву чи іноді і самим приходити? Можна іноді запрезентувати якісь власні видання (стратегічно важливі для видавництва).
- Розповідайте історії людей та тримайте особистий контакт
Це, мабуть, найважче завдання з огляду на соціальну та історично сконструйовану дійсність, яка панує у нашій країні. Але якщо ви прагнете якісних змін та промоції своєї праці — плекайте теплі стосунки з тими, з ким вам випало працювати тепер, чи ви співпрацювали раніше. Яскравий приклад: від кількох моїх (тепер уже колишніх) роботодавців та закладів освіти я отримую вітання з нагоди особливих свят та ДН. І знаєте, це працює. Чому ж не перейняти цю традицію і видавництвам?
Думаю, це не таємниця, що працівники релігійних видавництв не можуть похвалитись високими зарплатами та гонорарами, а відтак це значно ускладнює пошук як постійних працівників, так і контрактників. Проте деякі люди все ж відгукуються. А значить, їх треба берегти і тримати в полі зору. Тут важливо мати актуальні контакти, час до часу запрошувати на заходи, вітати з нагоди свят та важливих для них подій (у добу соціальних медія це не проблема взагалі).
Важливо також робити цих людей видимими. Організовуйте презентації, дискусії, читання творів (можуть бути навіть цілі челенджі), робіть прямі ефіри і запрошуйте тих, з ким вам доводилось працювати, розповідайте про їхню роботу і дозволяйте їм розповідати про неї самим. Вам це нічого не коштує, а створює потрібне враження, і люди матимуть більше бажання співпрацювати з вами.
- Банально просте і дуже важливе: будьте гостинними
Здається, для більшості з нас сьогодні нормою стало пропонувати своїм гостям чай, каву, тістечка під час зустрічі. Але подібні речі просто must have (анг. мусять бути), коли ви маєте зустрічі як з вашими постійними працівниками, так і з контрактниками. Адже всі ми знаємо, що дії говорять голосніше за слова.
Для особливо ревних захисників традиції наголошу, вище викладені мої (особисті) професійні висновки та спостереження, і якщо у вас інший досвід — чудово».
Про автора блогу: Назарій ПЕТРІВ, живе у Львові, греко-католик, випускник УКУ, докторант, перекладач, працює в соціальних проєктах.
Також читайте: Назарій Петрів: Свята Джанна Беретта Молла допомагає суспільству і Церкві подорослішати
«Молитися теж можна розумно»: Назарій Петрів про молитви соціального пробудження
Назарій Петрів: «Їй приснилися загиблі: близькі, друзі, які просили про справедливість»
Повязані записи
