“Всяка бо мудрість письмом не утверджена йде в невідання і забуття», – преподобний Нестор Літописець.
Сьогодні, 9 листопада, Церква звершує пам’ять преподобного Нестора Літописця, який ніс свій подвиг у Києво-Печерському монастирі. Саме в цей день 1114 р., коли минав рік Мономахового княжіння у Києві, до Господа відійшов великий світильник, батько нашої вітчизняної історії, що сяяв душею, розумом, освіченістю, простотою і молитовним подвигом.
“Дивні часи і роки Церкви, життя і чесноти давніх отців ти для нас описав і послідовником їх був ти, славний Несторе! Вихваляємо тебе серед отців, співаючи – благословенний Бог отців наших!”, – співає в цей день під час богослужіння Свята Церква. На жаль, сьогодні мало хто цікавиться давньої українською історією. Людей буквально заполонив прагматизм, бажання взяти від цього світу все, що тільки можна. Людина у пошуках щоденного хліба стала забувати про хліб насущний. В епоху життя преподобного Нестора все було не так. Християни у Київській Русі-Україні вміли гармонійно поєднувати життя духовне із життям буденним та повсякденним. Небезпек, викликів, війн, тривог за майбутнє, тоді також не бракувало. Але люди жили в Бозі і з Богом. З часом ми цю святість життя перших століть києво-руського християнства стали втрачати, замінювати на примарні, химерні блага.
Подвиги преподобних і богоносних отців Києво-Печерських залишаються для нас недосяжними і мрійливими. Перечитуючи Патерик Печерський бачимо, що ці превелебні отці на землі плоттю були ангелами і осягнули ще за життя майбутність вічного блаженства. У земляних, викопаних їхніми руками печерах, вони жили, несли свій подвиг без елементарних побутових умов. У цих келіях чорноризці знаходили час для власних роздумів, читання, молитви. За світло для них слугував каганець, ледь жевріюча лампада і навіть їх обличчя та долоні, які світилися від подвигу святості. Перед нашими очима образ аскетичного, трішки згорбленого Нестора, що нахилився над лавою і шкребе пером перші рядки свого Літопису: “Звідки пішла Руська Земля і хто перший у Києві почав княжити?”.
Не треба думати, що ченці були лише молитвениками. Їх цікавило минуле власного народу, держави, всього світу. Про Несторову “Повість минулих літ” написано багато. Захищено чимало десертацій. Але мало хто звертав увагу на те, як Літописець вмів бачити причини всіх бід і негараздів тодішнього києво-руського суспільства. Кожне горе, кожна кара, напад ворогів, чи природнє явище розглядалося преподобним, як попущення Боже за наші гріхи. Враз проводились у тексті літопису паралелі із Священною Історією і автор міг дати точний “політологічний” прогноз, що може бути з народом, який роз’єднаний, який не слухається Бога.
Сьогодні дехто із свого власного гріховного стану і бачення почав вдаватися в наукових оцінках до того, що начебто наші літописці і, зокрема Нестор, грішили, підмінюючи історичні факти, виконували замовлення князів, прославляли їх подвиги, виправдовували їх антиморальні вчинки і т. д. Навряд чи преподобний Нестор міг бути таким. Думається, що відчуття страху і власної відповідальності перш за все перед Богом не давало можливості нашим чорноризцям-літописцям так поступати.
Про преподобного Нестора Літописця знаємо чимало. Він народився 1056 року в Києві, в епоху постярославового просвітництва, книжності та будівництва храмів. Ймовірно початкову освіту здобув у Софійській школі, яку ще заснував князь Ярослав Мудрий. Працював у князівському скрипторії, мав безпосереднє відношення до збереження найбільшого спадку Руси – Ярославової бібліотеки. На літописну та агіографічну творчість печерського чорноризця великий вплив мало знамените “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона. Згодом вступив до числа братії Києво-Печерського монастиря, але книжної справи не полишив. Преподобний Нестор не тільки уклав Літопис, він був автором житій “Чтенія о житії і погубленії Бориса і Гліба” та “Житія преподобного Феодосія, ігумена Печерського монастиря”. Хронологічно ж сама “Повість минулих літ” доведена печерським літописцем до 1112 року.
Мовою Несторового літопису є слов’янська, староболгарська мова із чималим вживанням слів тодішньої народної староукраїнської мови. Особливо це можна помітити там, де Літописець вживає народні передання, місцеві приказки та прислів’я. Дожив преподобний Нестор до глибокої старості. Лише 1763 року в день пам’яті Печерського літописця вперше заспівали повноцінну службу з каноном. Його нетлінні мощі відкрито спочивають у Ближніх Печерах Київської Лаври.
Вітаю всіх з Днем української писемності та мови.
Митрополит Димитрій (Рудюк)
Повязані записи
