У наш час інтернет став не лише джерелом інформації, але й місцем спілкування, обговорень, дискусій. Соціальні мережі, форуми, YouTube — це простори, де ми висловлюємо думки, ділимось емоціями, реагуємо на дописи. Але чи замислюємось ми над тим, як ми це робимо? І чи може бути гріхом звичайний коментар у Instagram, Facebook чи TikTok?
Слово має силу — навіть написане
Святе Письмо нагадує нам: “Жадне погане слово нехай не виходить із уст ваших, але лише гарне, що може в потребі повчити… (Еф 4,29)
Це стосується як усного слова так і написаного. Те, що коментар написаний на екрані, не зменшує його впливу. Навпаки — слово, яке залишається в інтернеті, може образити чи ранити. І ми, як християни, несемо відповідальність за наші слова.
Які гріхи можуть бути у «простому» коментарі?
- Образа ближнього.
Образливі, глузливі чи саркастичні коментарі суперечать заповіді любові до ближнього. Навіть якщо чийсь допис або відео викликає в нас обурення чи незгоду — це не дає нам права принижувати людину або відповідати зневажливо. - Наклеп, осуд, плітки.
Коментування чужих життів без любові та правди — це гріх проти 8-ї заповіді. Особливо якщо ми поширюємо недостовірну інформацію. - Мова ворожнечі, прокльони, приниження.
Усе це — серйозне порушення християнських засад, навіть якщо воно відповідає “думці більшості”. - Злість і агресія.
Якщо коментар написано в гніві — він рідко буває добрим. А дія, вчинена у гніві, часто веде до гріха. - Лицемірство.
Якщо ми в житті виглядаємо добрими і благочестивими, але в інтернеті дозволяємо собі грубість, зневагу чи злість — ми стаємо лицемірами.
Але ж це тільки інтернет!
Це одне з найпоширеніших виправдань. Мовляв: «Я ж не в обличчя сказав», або: «Це просто моя думка». Але Бог бачить не лише наші вчинки — Він бачить наші серця й наміри. А написане слово в інтернеті є плодом нашого внутрішнього стану. Якщо в серці — злість, гордість, заздрість чи осуд — саме це ми і «виводимо» назовні, навіть не усвідомлюючи цього. Як каже Ісус: “Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого лихе виносить…” (Лк 6,45)
Що робити, коли ми стикаємось із дописами, які містять аморальний зміст, провокують ненависть або поширюють неправду? У такому випадку ми можемо поскаржитися на публікацію або користувача в самій соціальній мережі, щоби обмежити вплив цього негативу. Але ще важливіше — спробувати особисто й тактовно звернутися до цієї людини, пояснивши, чому така інформація є неприйнятною для християнського середовища. Такий підхід допоможе уникнути гніву в серці, збереже внутрішній мир і стане прикладом справжньої євангельської постави — наставляти з любов’ю.
Чи потрібно з цього сповідатись?
Так. Якщо твій коментар:
- образив когось,
- став причиною скандалу чи розбрату,
- містив неправду або наклеп,
- був написаний зі злості чи гордості —
це гріх, і його треба визнати на Таїнстві Сповіді.
Святість — це також чистота наших слів, думок і намірів. У тому числі — онлайн.
Пам’ятай: коментар — це теж вибір.
Ти можеш:
- підпалити словом або — заспокоїти,
- принизити або — підбадьорити,
- знищити або — підтримати.
Обирай любов – навіть у Facebook чи TikTok.
Автор: піддиякон Павло Бойко, студент ліценціатської програми з пасторального богослов’я Католицького університету Айхштет-Інгольштадт
Також читайте: Мир починається з правди: Церква як голос сумління людства
Які гріхи Церква називає «чужими», і чому відповідаємо за них ми?
Позиція: Тривожний феномен священника-знаменитості
Повязані записи
