Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що за нас учора розп’явся і у гріб поклався, і оживляєш Ти преславно мертвих
(Перша пісня першої Статії Єрусалимської Утрені)
Завершився Влеикий піст, добіг до кінця і Страсний Тиждень. У перші три дні цього тижня ми молились Утрені, на котрих чули прекрасні тропарі-переспіви Євангельських Притч, котрі закликають нас бути готовими до приходу Пана і наслідувати мудрих дів та мудрого управителя; молились Літургії Передшеосвячених Дарів, на яких, власне чули Євангелії про ці останні часи, про «знаки приходу Сина Чоловічого», про те, як нам треба бути готовими до цього приходу.
Потім був Страсний Четвер, де ми на Вечірні з Літургією Василія Великого спогадували Тайну Вечерю, встановлення Євхаристії, умивання ніг (у катедральних храмах архієреї з духовенством навіть відтворювали цю подію) і зраду Юди, який «на грошолюбство хворіючи» продав Учителя за 30 срібняків. Потім на Утрені Страстей ми слухали 12 страсних Євангелій переплетених із тропарями і стихирами, котрі ставили перед наші очі молитву в Гетсиманії, поцілунок Юди, схоплення, дорогу від Анни до Каяфи, від Ірода до Пилата і назад, ненависть юрби, смертний засуд, дорога на Голготу, розп’яття і смерть на хресті.
Катаклізми, пов’язані із смертю Спасителя, знняття із хреста, обгорнення Плащаницею та вкладання до гробу молитовно розважаємо на Царських Часах та Вечірні із виставленням Плащаниці, котрі молимось, зазвичай, у Велику П’ятницю зранку. Ввечері ж молимось Утреню суботи – Єрусалимську Утреню. Зазвичай після «довгих» ранкових богослужінь і фізичних вправ, пов’язаних із стоянням у натовпі, який теж прагне «поцілувати Плащаницю» не Вечірнє Богослужіння цього дня мало хто звертає увагу, а якщо і присутні в цей час у храмі, то знову ж таки – в черзі «до Плащаниці». Поміж тим – Єрусалимська Утреня – чудове і дуже глибоке Богослужіння. Пропоную спільно коротко над ним роздумати.
Отож, Єрусалимська Утреня. Богослужіння, яке є Утренею Страсної Суботи, але у парафіях служиться зазвичай ввечері у п’ятницю. Богослужіння, яке є чи не квінтесенцією Пасхального Таїнства – спасительної для нас, християн, цілості страждань, смерті і Воскресіння Христового. Хоча це Богослужіння має звичну структуру Утрені, та містить особливі піснеспіви, котрі показують нерозривну єдність у ділі нашого Спасіння смерті і Воскресіння Господа Ісуса. Одразу ж після псалма і звичного для Утрені співу «Бог Господь» чуємо тропар «благообразний Йосиф», котрий до цього співали і на Вечірні із виставленнм Плащаниці. У цьому тропарі оспівується милосердя Христового учня – Йосифа, котрий подбав про пошанування тіла померлого Учителя, обгорнув його Плащаницею і вклав до гробу. Тобто Ісуса бачимо тут, як і будь-яку іншу померлу і поховану людину. Але одразу ж після цього тропаря, на «Слава» співаємо уже зовсім іншу пісню – оду Христу-переможцю смерті – воскресний тропар другого голосу: «Коли зійшов Ти до смерти, Життя безсмертне, тоді ад умертвив Ти блистінням божества. Коли ж і умерлих із глибин підземних воскресив Ти, всі сили небесні взивали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі.», тобто одразу після вістки про погребення Ісуса отримуємо іншу – радісну: він помер, аби зійти в ад і звільнити запроданих у рабство гріхові і смерті, а на «І нині» чуємо новину про саме Воскресіння і з’явлення ангела мироносицям – тобто отримуємо свідчення того, що Ісус не просто зійшов до аду, але й Воскрес і покинув гріб, бо сам є Життям Вічним.
Відтак маємо три піснеспіви-статії, зміст яких знову ж таки з одного боку оплакує смерть і поховання Ісуса – Воплоченого Бога і правдивої людини, а з іншого показує, що ця смерть була необхідна для нашого Спасіння, для того аби своєю смерть знищити нашу, спустошити ад і дарувати нам визволення з рабства гріха і смерті, та подати вічне життя.
Відтак слідує канон, на дев’ятій пісні якого маємо справжній шедевр Літургійного Богослов’я – ірмос «Не ридай наді мною, Мати». Його текст знову-ж таки являє нам те, що плач і жаль за несправедливим вбивством Ісуса на хресті, оплакування його смерті і перебування в гробі ось-ось зміниться глобальною, всенаповнюючою радістю – радістю Воскресіння, власне таке обіцянку Спаситель дає, звертаючись до своєї Матері: «Не ридай наді мною, Мати, бачивши в гробі Сина, що його ти в лоні зачала безсіменно, бо воскресну і прославлюся, і вознесу зо славою безупинно, як Бог, тих, що з вірою і любов’ю тебе величають». Стихири на псалмі похвальнім оспівують те, як Творець і Життєдавець увійшов до гробу, зійшов до аду і знищивши його звільнив Адама.
Дуже важливою деталлю, літургійною чинністю, котру маємо майже наприкінці Утрені є читання з Книги пророка Єзекиїла. Гімн життю і Воскресінню. Опис того, як за одним Божим словом мертві кістки стали живими людьми. Ода Воскресінню і Богові як Життєдавцю.
Подібний характер має і суботнє Богослужіння – Вечірня з Літургією Василія Великого. Богослужіння, котре являє нам все те ж Пасхальне Таїнство, – нерозривну спасительну одність смерті, зішестя в ад, та Воскресіння Христового. Власне, цю єдність і нерозривність на суботній Літургії можемо відчути і візуально. Після стихир на «Господи взиваю», котрі оспівують жах і стогнання аду, що знищений сходженням Ісуса та серії читань маємо кульмінаційний момент. Із жалобних риз темно-багряної, або фіолетової барви всі, хто служить цю Літургію переоблачаються у світлі, зазвичай білі, ризи, у яких власне читають Євангелію, яка описує подію Воскресіння і пустого гробу. Ну а потім настає Пасхальна ніч. Містерія, якої всі чекаємо. Чекаймо гідно. Ще трішки!
Володимир Мамчин
Повязані записи
