Все частіше в Церкві ми можемо зустріти ініціативи, які насамперед мають бути привабливими. Організовуються зустрічі, заходи, і навіть цілі серії подкастів, у яких панує переконання, що достатньо повторювати, що «Бог є добрий», і молодь автоматично знайде віру. Думками з цього приводу у своїй колонці поділилася Александра Анговська, редакторка польського католицького порталу «Opoka».
Молодь справді приходить до спільнот – але часто заради атмосфери, а не заради зустрічі з живим Богом. Курйозних ситуацій не бракує.
У парафіяльних залах замовляють піцу, священники намагаються бути веселими, іноді навіть дозволяють звертатися до себе на «ти», прославлення дедалі частіше набувають форми, запозиченої з протестантських зразків, а католицькі дискотеки влаштовують… у п’ятницю, тобто в день, коли Церква закликає до покаяння та пам’яті про страждання Ісуса Христа. Ба більше, у деяких спільнотах трапляється, що лідери можуть навіть вважати позашлюбне зачаття дитини «плодом формації». До католицьких подкастів запрошують осіб, які перебувають у тяжких гріхах, ставлячи їх за приклад молоді, а ведучі, замість того, щоб вказувати на правду, лише підтакують.
У результаті виникає ілюзія, що християнство полягає в прийнятті всіх і всього без конфронтації з правдою Євангелія. Тим часом не йдеться про те, щоб у Церкві було лише «круто».
Християнство – це не хвилинне піднесення
Що відбувається з людьми, які таким чином захоплюються вірою? Через рік чи два захоплення зникає. Коли з’являється вимогливий душпастир, коли настає час життєвих рішень, коли Церква чітко нагадує, що не можна жити разом до шлюбу – тоді багато хто просто відходить. Бо їхнім фундаментом була не віра, а емоції, а встановлені принципи Євангелія не відповідають реаліям сучасного світу.
Молодь сьогодні потребує не чергової вечірки, не чергового «католицького інфлюенсера», який скаже їм те, що вони хочуть почути. Вони потребують справжніх свідків – тих, хто не лише вміє гарно говорити про Бога, але насамперед живе за Його заповідями. Їм потрібні взірці, які покажуть, що християнство – це не хвилинне піднесення, а шлях на все життя.
Христос не сказав: «Ідіть за Мною, буде весело». Він сказав: «Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, щодня бере свій хрест і йде за Мною» (Лк 9,23).
Колись можна було позаздрити новим членам спільнот, їхньому ентузіазму та радості. Але час показав, що там, де бракує вкорінення в Декалозі, у таїнствах і в молитві, – ця перша захопленість не витримує випробування часом.
Тому Церква не може йти шляхом «аби було круто». Завдання дорослих – вести молодь до зустрічі з правдою – складною, вимогливою, але такою, що дарує повноту щастя і миру.
Справжнє християнство – це шлях вірності та щоденного вибору, навіть тоді, коли я не можу зосередитися на молитві, а Служба Божа не дарує «духовних спалахів». Але я все одно молюся і продовжую, бо знаю, що моїм фундаментом є Бог.
Фото: Александра Анговська, @BP KEP
Також читайте: «Дорога на Захід»: книга, яка в твоїх руках не випадково
«Їх захопив sacrum». За 10 років кількість католиків у Швеції зросла на п’яту частину
Андрій Шкраб’юк: Я почав шукати вічної пісні, що ніколи не втомить
Повязані записи
