Небезпека священника-селебріті виходить далеко за межі очевидної небезпеки для священничого покликання, але в певних випадках становить небезпеку і для душ, які до нього прив’язуються.
Автор: Кеннеді Холл
У цій статті я пишу про тренд «священники-зірки». Перш ніж продовжити, я повинен визначитись із термінами. Коли я говорю про священника-зірку, я не маю на увазі священника, який став відомим завдяки своїм чеснотам. Натомість я маю на увазі тенденцію відомих священників, які популярні не лише тому, що мають що сказати доброго, але й тому, що вони стали популярними як впливові особи (influencer) та медійні фігури завдяки привабливій зовнішності, молодості та іншим атрибутам, які сприяють поширенню вірусного медіаконтенту.
Як і більшість сучасних людей, я витрачаю більше часу, ніж потрібно, на прокручування різних соціальних мереж. Для мене це означає пошук відео для перегляду чи прослуховування на YouTube і чогось для читання у Twitter — я все ще не можу назвати це Х. Я не хочу потрапити до Пекла, тому тримаюся подалі від TikTok та інших, більш абсурдних, кричущих і викликаючих епілепсію соціальних платформ. Крім того, я молодший за 40 років і не жінка, тому не користуюся Facebook.
Багато з того, що я дивлюся або читаю, пов’язане з католицькою вірою, і тому «алгоритм» рекомендує мені те, що підпадає під категорію «католицький контент». Серед найпопулярнішого католицького контенту є потік медіа, який я можу назвати не інакше, як медіа «священник-зірка» («Celebrity Priest»). Дедалі частіше я бачу у своїй стрічці відео, де священники «реагують», «відгукуються» чи «рецензують» безліч речей зі світської культури — чи то фільми, чи відео від впливових осіб у соціальних мережах, або ж навіть (щоправда, між іншим) матеріали, що надходять від Папи.
Крім того, все частіше можна побачити, як священники записують відео зі собою, як це роблять «зумери» та недолугі мілленіали. Вибачте, але я трохи луддит, коли справа доходить до тенденцій у соціальних мережах — і я щиро зневажаю майже все, що робить кожен попкультурний інфлюенсер, — тому я не знаю, як назвати ці відео. Все, що я знаю, це те, що я бачу, як священники роблять селфі та стрибають у своїх відео, по суті намагаючись «окатоличити» те саме сміття, яке люди споживають, щоб змарнувати свій час.
Тенденція, коли священники діють у такий спосіб, є досить поганою, та існують й інші причини для занепокоєння. На додаток до збільшення кількості цих священників-інфлюенсерів — багато з яких стали вражаюче відомими — очевидно, що за священниками стоять різні медіакоманди, які допомагають їм просувати їхній контент.
Хоча особисто я не виходжу за рамки своєї спеціалізації і створюю лише подкасти та письмові матеріали, я трохи знаю про те, як працюють маркетинг і графічний дизайн, коли йдеться про виробництво контенту. Зрозуміло, що професійні команди створюють ескізи, знімають відео, генерують сценарії і теми на основі прогнозів вірусних трендів для цих священників. Однак найбільше занепокоєння викликає те, що в багатьох випадках продюсери мають чіткий намір просувати священника на ринку таким чином, щоб він виглядав більш вродливим або привабливим.
Звичайно, деякі священники справді гарні, і в цьому, безумовно, немає нічого поганого. Однак є різниця між тим, що отець такий-то є гарним, і тим, що його рекламують таким чином, щоб підкреслити його зовнішність. Який у цьому сенс, окрім того, щоб привабити жінок до перегляду відео? Команди маркетологів і творці графіки для соціальних мереж добре знають, що в морі ескізів привабливе зображення отримає більше «кліків», ніж непривабливе. І вони добре знають, що привабливе зображення привабливого чоловіка принесе кліки від жінок, яких вабить його принадність.
Я не можу зрозуміти, як це може бути не гріховним.
Крім того, нерідко можна побачити найвідоміших із цих священників на тренуваннях або навіть у спортзалах, де вони виставляють свої фотографії, як качають прес. Особисто я вважаю, що ніхто не повинен викладати в мережу своє зображення, а священник не повинен цього робити тим більше; це марнославно, чуттєво, гордовито і, здається, дещо по-гейськи.
Тепер, окрім найбільш кричущих порушників із класу священників-зірок, які займаються такими речами, як демонстрація своїх м’язів, ніби вони рекламують себе на сайті для знайомств, викликає занепокоєння той факт, що вони стають або вже стали справжніми «інфлюенсерами» в найбільш світському розумінні цього терміну.
Хоча католики завжди робили все можливе, щоб знайти спосіб інтегрувати віру в публічний простір та медіаландшафт, також існує думка, що певні способи роботи з медіа повинні бути просто забороненими для католиків. Важко стверджувати, що використання TikTok або створення якогось модного селфі-відео є по суті злом, але досить легко стверджувати, що такі дії є недолугими, відразливими і негідними священничого сану.
Більше того, ці священники, які переймають стиль життя знаменитостей, стають культовими постатями, як клерикальні версії попзірок, що не може бути добрим для священника. Я не можу уявити собі світ, в якому священник, що стає медіасенсацією, не зазнає негативного впливу від цього. Можливо, можуть бути деякі винятки, наприклад, у випадках, коли надзвичайно доброчесний священник просто випадково «стає вірусним» завдяки заслугам, які стоять за тим, що він говорить; але такого рівня доброчесності не можна очікувати від священників, які продемонстрували протилежне, перейнявши найбільш нарцисичні і марнославні звички в соціальних мережах. Якщо священник вже публікує свої фотографії в спортзалі або намагається поводитися як суперкрута електронна знаменитість зі Zoomer, немає жодного шансу, що він дійде до кінця, не роздувшись від власної слави.
Крім того, хіба ми нічого не навчилися з кризи жорстокого поводження? Часто кажуть, що кризу зловживань загострив клерикалізм, коли неправильна або недоречна пошана і довіра до священників сприяли сценаріям, у яких охоронці були невиправдано розслаблені і межі дозволеного — переступлено. Хоча я погоджуюсь, що це лише одне з імовірних пояснень, але також я би сказав, що існує реальна проблема, яка полягає в тому, що служіння священства стало обмеженим та ослабленим (йдеться про наслідки публічної кампанії щодо теми сексуальних зловживань зі сторони духовенства, ред.).
Так, були проблеми з певною атмосферою «недоторканості», що оточувала клерикальний клас, але також, або й більше, траплялося, що священників вже надто зачіпали. Хай там як, є певна мудрість у тому, що священників, принаймні до певної міри, виокремлюють, тому що вони й справді не є звичайними людьми і не повинні розглядатися як такі. Це люди, які посвятили своє життя для того, щоб продовжувати роботу священників у вічності за чином Мелхиседека.
Останнє, що ми повинні очікувати від священничого стану — це вульгарної світської поведінки, особливо коли вона є хорошим ґрунтом для марнославства і самозвеличення, і коли це відбувається в змішаній компанії з молодими шанувальницями, які емоційно непритомніють від отця Красунчика.
Можна ще багато чого сказати, але я закінчу тим, що феномен священника-селебріті повинен припинитися, і то припинитися ще вчора. Більше ніяких тупих приколів у соціальних мережах; ніяких священників-реперів; ніяких священників-бодібілдерів; ніякої торгівлі красивими священничими фотографіями для залучення глядачів; і, будь ласка, заради душ бідних священників, які неправильно розуміють свою священничу гідність, ніяких священиків-«рок-зірок», що заповнюють стадіони прихильниками, які їх обожнюють — останнє, що нам потрібно, це отці з ґруппі (особи, що прагнуть емоційної і статевої близькості з музикантом або іншою знаменитістю; «польові дружини», ред.).
Про автора: Кеннеді Холл – автор кількох бестселерів. Він є позаштатним автором, озвучує аудіокниги та веде подкаст Mere Tradition with Kennedy Hall. Одружений, має шістьох дітей і живе в Онтаріо, Канада. З ним можна зв’язатися, а його роботи можна знайти на сайті www.kennedyhall.ca.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Я не уявляв собі, що священник може бути якийсь інший»
О. Андрій Корчагін: «Моя функція — бути голосом сумління для тих людей, які очолюють Львівщину»
О. Григорій Драус: «Силою є любити людей»
Повязані записи
