Перед початком Року пам’яті митрополита Андрея Шептицького в Українському католицькому університету Ліліана Гентош працівник Інститут історичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка, к.і.н. прочитала меморіальну лекцію «Практичний екуменізм Митрополита Андрея Шептицького: реакція на нищення православних святинь».
За основу своєї доповіді п. Ліліана взяла послання митрополита Андрея від 2 серпня 1938 року, в якому він різко засудив нищення православних святинь на Волині, Поліссі, Холмщині і Підляшші.
Пані Гентош подала історичне підґрунтя послання, показала, що руйнування святинь стало кульмінацією помилок політики польської влади на територіях, що перебували під її впливом, однак були населені українцями. В цьому конфлікті завжди було багато майнових справ, перебирання церковного майна, що колись належало католикам, а тоді перейшло до православних. Коли знову постало питання про повернення їх католицькій стороні, то Андрей Шептицький категорично осудив це, посилаючись на завжди актуальний принцип: «Треба більше глядіти на душі, які моляться, як на святині, в яких моляться».
Пані Гентош у дуже живий, підкріплений маловідомими фактами спосіб розповіла про масштаби та мотиви переслідувань православних та нищення їхніх святинь. Особлива доля спіткала також послання Шептицького від 2 серпня 1938 року, яке польська влада конфіскувала, але кліру вдалося таємно зробити відбитки і розповсюдити.
У своїй доповіді пані Гентош вдало передала те, як на долі Шептицького відбилася трагічна дилема його Церкви і пастви. Доповідач наголосила на пастирській розважливості Шептицького, розповіла, що він намагався заспокоїти думки віруючих та зберегти їхню віру, а також захистити авторитет Католицької Церкви.
Ліліана Гентош наголошує, що її вражає те, в який спосіб Шептицький говорив про «покриту жалобою» Православну Церкву (він відзивався про неї як про церкву-сестру, що значно випереджувало ідеї Другого Ватиканського собору). Вражає і те, з якою чутливістю він говорив про «діло з’єдинення», що зазнало такої непоправної шкоди через нищення православних святинь.
Доповідач піддала сумніву, що ми можемо вживати слово «екуменізм» до діяльності Шептицького у такому значенні, у якому його окреслив Другий Ватиканський Cобор. Пані Гентош називає діяльність митрополита «практичний екуменізм», який був відповіддю на конкретні виклики історії і проявлявся у конкретних пасторальних кроках. “На жаль, ініціативи Шептицького, у цьому плані, випереджували час, а тому часто були рухом проти течії”, – наголосила Ліліана Гентош.
За матеріалами: УКУ
Відео меморіальної лекції «Практичний екуменізм Митрополита Андрея Шептицького: реакція на нищення православних святинь»
Повязані записи
