Чи вітатися зі знайомими? Коли поступатись місцем у лавці? Чи під час Літургії можна притулятися і триматися за руки? Чи можна сидіти, заклавши ногу на ногу?
Чи нормально жувати жуйку та писати повідомлення в церкві? Звичайно, що ні! Але є багато ситуацій, в яких навіть особи, які регулярно ходять до церкви, можуть мати сумніви.
1. НЕ ВІТАЄМОСЯ
Усі автори підручників savoir-vivre погоджуються з тим, що в церкві припиняється соціальне життя. Тому, коли ми на Літургії, не вітаємося зі знайомими. Чоловіки не подають руки одне одному і не цілують руки жінкам. Якщо побачимо когось близького, наприклад сусідку чи подружку, то не буде помилкою, якщо усміхнемося їй і кивнемо головою. Але в основному відкладаємо такі ввічливості на потім. У храмі Бог є найважливішим і всю свою увагу зосереджуємо на Ньому.
2. НЕ РОЗМОВЛЯЄМО
На шлюбах або причастях часто можна помітити, що учасники Літургії вважають, що до початку Літургії можуть розмовляти, вітатися зі сім’єю чи коментувати одяг нареченої. Вони помиляються. У церкві від початку треба поводитися стримано і з повагою.
3. НЕ ПРИТУЛЯЄМОСЯ
У церкві також припиняється вираження почуттєвого життя. Тому подружні пари не мають притулятися чи триматися за руки.
4. БЕЗ ОПЛЕСКІВ ПІД ЧАС ЛІТУРГІЇ
Останніми роками на шлюбах іноді трапляється жахлива практика плескати після присяги молодят. Так робити не можна.
5. ПОВАГА
Не забуваймо, що ми не самі в церкві. Тому не співаймо і не говорімо надто голосно – навіть якщо впевнені, що наш варіант кращий або що Літургія потребує трохи «жвавості». Не штовхаймось у черзі до Святого Причастя. Не одягаймо шубу, яка сильно пахне нафталіном. Якщо в нас із собою парасолька або велика сумочка, то розміщуймо їх таким чином, щоб не заважати іншим. Якщо постійно виникає напад кашлю або чхання, то найкраще на деякий час вийти на вулицю. Що робити, якщо хтось поруч із нами співає занадто голосно, пахне занадто інтенсивно або демонструє інші культурні недоліки? Робімо те, що й в інших ситуаціях, тобто не реагуймо.
6. МИСТЕЦТВО СІДАННЯ
У церкві ми поступаємося місцем особам, яким би зробили цю послугу й за інших обставин, наприклад, вагітній жінці. Чоловік встає, побачивши жінку, яка стоїть, дитина поступається місцем старшому (але у випадку якщо підліток сидить посередині довгої лавки і поступившись місцем дорослій людині створить багато плутанини і шуму, тоді краще цього не робити). На лавці ми сідаємо посередині, щоб іншим людям було легко сісти – а не скраю, де всі мали б просити нас пройти.
7. ЧИ МОЖНА СИДІТИ, ЗАКЛАВШИ НОГУ НА НОГУ?
Літургія – це зустріч з Богом, а отже ситуація, коли нас зобов’язують найвищі стандарти. Тому не тримаємо руки в кишенях, не жуємо жуйку, не чухаємось і не позіхаємо демонстративно. Нещодавно в ЗМІ широко коментували той факт, що під час зустрічі з англійською герцогинею Кейт дружина президента Джо Байдена сиділа, заклавши ногу на ногу. Відповідно до принципів savoir-vivre, такий спосіб сидіння не є прийнятним в офіційних ситуаціях.
8. ВИМИКАЙМО ТЕЛЕФОН
На дверях церков щораз частіше розміщені прохання вимкнути телефон перед входом у храм. Про це треба пам’ятати.
9. ОДЯГ
Тема, яка викликає багато емоцій та суперечок, що є абсолютно непотрібним! Якщо ми не впевнені, як одягатися, то подумаймо, чи одягнемо цю річ на ділову зустріч. Тоді, звичайно, не одягнемо шорти, в’єтнамки, блузку на бретельках чи прозору сукню.
10. ДІТИ
Ще одна складна тема, бо діти по-різному протистоять такому виклику, як година в тиші та без біганини. Коли мої діти були маленькими, ми з чоловіком намагалися заохотити їх бути спокійними в церкві, іноді використовуючи різні трюки, такі як сидіння в першій лавці (коли вони добре бачили святиню, то їх більше зацікавлювала Літургія), довірення їм важливого завдання тримати гроші, щоб покласти на тацю у відповідний момент (але бувало таке, що монета закочувалась в отвір у підлозі!) або – принаймні – сидіння при вході, де можна було трохи походити і побавитися безшумними іграшками. А якщо це не спрацьовувало, то виходили з дитиною на вулицю. Звичайно, це погана ідея дозволяти дитині все, ігнорувати її крики та ходити по церкві.
Джерело: “Католицький оглядач” за матеріалами: pl.aleteia.org
Повязані записи
