Мати італійського прем’єра Джорджі Мелоні завагітніла у 23 роки, вже маючи одну доньку – віком рік і місяць – Аріанну. Її співмешканець – батько обох дівчаток – щойно покинув її. У цій складній ситуації жінка вирішила зробити аборт і вже була на нього записана. Однак в останню хвилину вона передумала і обрала життя.
У польському видавництві Wydawnictwo Dębogóra вийшла друком автобіографічна книга прем’єр-міністра Італії Джорджі Мелоні. Серед спогадів, описаних у ній – епізод про народження, точніше про рішення її матері відмовитися від аборту і дати шанс на життя доньці.
Мелоні так описує розповідь своєї матері про ці драматичні моменти в автобіографії «Я – Джорджа» («Io sono Giorgia»):
«Вранці в день клінічного обстеження, яке безпосередньо передує перериванню вагітності, вона прокидається, утримується від їжі і прямує до лабораторії. У цей момент, як вона завжди мені розповідала, вона зупиняється перед дверима, вагається, замислюється. Вона не заходить всередину. Вона запитує себе – чи це дійсно мій вибір? Чи хочу я відмовитися від можливості знову бути матір’ю? Її відповідь – чистий інстинкт. Ні, я не хочу відмовлятися від цієї можливості, не хочу робити аборту. У моєї доньки буде сестра.
Весняний ранок. Повітря солодке і чисте. Вона відчуває, що прийняла правильне рішення. Тепер вона просто повинна підтвердити його якимось способом. Будь-яким можливим способом. Навпроти вона бачить бар. Вона переходить вулицю і заходить. “Доброго ранку. Капучино і рогалик”. Утримання від їжі порушене, обстеження бойкотоване, аборт луснув, як мильна бульбашка. Я завдячую всім її сміливому вибору, який вона зробила всупереч усьому».
Джорджа Мелоні народилася 15 січня 1977 року. Нинішня прем’єр-міністр дійсно буквально всім завдячує своїй матері. Ця максимально близька зустріч із вибором життя або смерті, дитини або небуття, любові або егоїзму, безумовно, вплинула на її власний світогляд, в тому числі і на ставлення до ненародженого життя. Другим фундаментальним досвідом була, без сумніву, відмова її батька, який врешті-решт залишив двох маленьких дівчаток та їхню матір, коли Джорджі було менше двох років. Вона пише: «Я не пам’ятаю того дня, коли він зник. Я просто не пам’ятаю, що колись жила з ним разом».
Франко Мелоні постає з розповіді своєї молодшої доньки як антигерой, чиї рішення глибоко вплинули на її психіку, як представник деградованого світу, в якому запанувало Ніщо. Гедоніст, який покидає сім’ю, щоби поїхати з новою жінкою на Канарські острови, який не виявляє ніякої любові до своїх дітей, до того ж із комуністичними симпатіями. Високі ліві ідеї і прекрасний новий світ у сфері декларацій, егоїзм на практиці. Можливо, майбутній прем’єр-міністру вже підсвідомо було прищеплено цю схему.
«Переживання батька, якого більше немає, який тане, – це те, що неможливо описати. Це, мабуть, рана глибша, ніж батько, який помирає, бо в такій ситуації можна сподіватися, що він дивиться на тебе з неба».
Тут немає жодних ілюзій.
«Постійна потреба бути достатньо хорошою, бути прийнятою, особливо в чоловічому середовищі, і страх розчарувати тих, хто в мене вірить, напевно, пов’язані з браком любові, якої не мав до нас наш батько. Я виросла із відчуттям, що я нічого не заслуговую, і моєю реакцією було задіяти все своє “я”, щоб показати, що все – навпаки».
Качпер Кіта, уривок з книги «Мелоні. Я – Джорджа»
Джерело: Wydawnictwo Dębogóra
Також читайте: Прем’єр Італії хоче врятувати життя немовляти, приреченого на смерть у Британії
Сім речей про Джорджу Мелоні, ймовірного нового католицького прем’єра Італії
Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні написала твіт про св. Івана Павла ІІ
Повязані записи
