Сьогодні, у четвер, у храмах читаємо четверту і заключну частину канону Андрея Критського. Також у цій дорозі посту, нашої весни духовної, буде ще 1 день,коли цей особливий канон будемо читати повністю. Чому слова цього канону настільки потужні та промовляють до кожної душі? Ким був Андрей Критський? Як знайти у собі сили на довгі молитви у часі посту? Про це та більше спілкуємося із настоятелем храму Вознесіння Господнього ПЦУ у Львові ( вул. (вул. Любінська, 111) протоієрем Іваном Хомином.
-Отче, у чому особливості канону Андрея Критського?
– Канон Андрея Критського – це особливе Богослужбове творіння, яке має можливість безпосередньо своїм змістом впливати на духовний світ будь-кого, хто має можливість його слухати. Цей канон написаний преподобним Андреєм Критським, який жив на зламі 7-8 століть. Він упокоївся у 712 році. Андрей Критський від народження і до 7 років, як свідчить історія його життя, не розмовляв взагалі. Але коли йому виповнилося 7 років, він приступив до Таїнства Причастя і у храмі після Причастя почав розмовляти.Це було дуже видиме чудо, яке вплинуло і на саму дитину, і на тих, хто його знав. Вже приблизно після 14 років, у нього зародилася думка і бажання стати монахом. Він вів своє життя у монастирі. Потім був помічником Патріарха Єрусалимського. З плином часу, він став Архиєпископом острова Крит. За своє життя він створив не лише покаянний канон, але й багато різних творінь. І стосовно двунадесятих, і загальних празників, які святкуємо у Церкві. “Покаянний канон” має можливість має можливість бути основою святоотечної спадщини у тому розумінні, яке являлося постійно у Церкві Христовій. А саме – розуміння того, яким чином християнин і сама людина, яка навіть будучи не ознайомлена з християнством, повинна усвідомлювати своє земне життя. Церква нас навчає, що людина має спотворену природу після непослуху, виявленого перед Богом, в Едемському саду. Саме там люди мали можливість споглядати Бога. Ми навіть не можемо собі уявити, які це були моменти насолоди єдності творіння з Творцем. Тому що, духовна природа людини становила основу всього її життя.І як свідчить Старий Завіт, Адам дав назву усім творіння, які були сотворені у Бога. І тваринного, і рослинного світу. Душа людини була підпорядкована духу, а тіло було підпорядковане душі. І це правильний духовний стан людини, коли основою є дух. Падіння видозмінило людину. Основою її життя стало тілесне, плотське. Душа підкорилася цьому. І дух є пригнічений отим всім тілесним, плотським життям. Відповідно Церква закликає до духовного, а канон Андрея Критського стає для людини зразком розуміння цього шляху, який розпочинається від того моменту, коли особа навертається до Бога.
– Чому так важливо вірянину читати канон Андрея Критського?
Життя людини – динамічне. Особа постійно змінюється, робить вибір кожного дня. Відповідно, вона постійно виявляє свою вільну волю. Однак щоденно, як каже апостол Петро, над нами працює диявол.Диявол, який виявляє свою сутність і він ненавидить людину і старається кожного дня попрацювати над людиною. У чому його праця? У тому, щоб зневажити людину. Щоб людина знову уподібнилася Адаму і Єві, які не мали послуху. І Бог нам сьогодні щоразу говорить, щоразу коли ми приходимо до храму, зустрічаємося з молитвами: “послухай!”. Колись святитель Григорій Палама говорив про те, що є два поняття: віра у Бога і віра Богу. Вони є різні. Віра у Бога нас об’єднує з дияволом. Диявол теж знає, що Бог є. А віра Богу роз’єднує з нечистим. І канон Андрея Критського спонукає людину являти правильну позицію, відносно Творця. А правильна позиція полягає у тому, щоб завжди пам’ятати яким чином я повинен формувати свої стосунки з Творцем. І формування цих стосунків полягає у тому, що особа має певний зразок, наданий Церквою Христовою, за досвідом історичних осіб, яких ми називаємо святими і ми користуємося цим досвідом. Ми маємо спромогу відчути їхнє розуміння світу, їхнім шлях подолання спокус. Актуальність духовного і подвижницького життя, сьогодні така сама, як і була колись. Тому якщо людина не усвідомить того стану, який нам показали святі, а преподобний Андрея Критський у великій мірі унормовував його, оцей духовний великий спадок християнства, тому для нас не скористатися з цього – це виявити непослух, бути подібними до Адама і Єви.
-Що саме символізують поклони?
-У Церкві Христовій ми пізнаємо Христа. І наша жертва виявляється у любові. Там, де є Христос – там є радість. Як я вже казав, зараз над нами панує плотська природа. І ми щоб підпорядкувати її духу, формуємо себе у покорі, смиренні. Смирення проявляється у тому, що ми виявляємо комусь поклін. І ось поклін (є земний поклін, і поясний поклін). Земний поклін – це символ повної покори перед Тим, кому виявляєш славу. Святі кажуть, що найкраще земний поклін поєднується з молитвою Господньою: “Господи Ісусе Христе, помилуй мене”. У цей період ти маєш уявити перед собою Творця, зрозуміти, що ти людина, яка може у будь-який момент померти і стати на Суд перед Богом. І ось тобі соромно за дуже багато речей, які ти зробив, сказав, чи подумав і ти маєш виявити покору перед Спасителем. І ця молитва і поклін – це є твоя жертва.
-Як людині, можливо, втомленій після роботи, знайти час і сили на читання канону Андрея Критського?
– Потрібно правильно розставляти пріоритети у житті. Треба від самого ранку просити у Господа благословення на день, який розпочинається. І християнин завжди мав би думати, що цей день може стати останнім у його житті. Ми дуже часто не хочемо робити те, що можемо тут і зараз. Якщо християнин переобтяжений справами, суспільними обов’язками,зрозуміє, що це останній його день життя, то він неодмінно прийде і прочитає канон. Треба зауважити, що це може бути останній канон у моєму житті упродовж саме цього Великого посту, останньої моєї духовної весни. Адже він читається лише 4 дні на початку посту частинами, і 1 раз повністю.. І відповідно якщо це зрозуміти, а молитва – це той шлях, який веде до вічності. до участі у вічності, то тоді людина може у міру своїх можливостей зробити собі постанови і прийти хоча б не на весь канон, а у певний момент. І тим самим, виявити духовну покору. Буває, що ти взагалі не маєш можливості прийти. У такому випадку Церква рекомендує вдома самостійно прочитати канон і покласти поклони. Потрібно зачинитися у своїй кімнаті і відвести на це стільки часу, скільки вважатимете за потрібне. Це тоді коли не має можливості прийти у храм.
– Але іноді ввечері складніше молитися, аніж вранці…
– Святі кажуть, що найкращий час на молитву – це вночі. Тому всі афонські монастирі свою молитву розпочинають вночі і боряться з усіма своїми проявами сонливості, лінощів, щоб дух був бадьорий і очікував приходу Христа. І ці вечірні молитви відбуваються при світлі свічок, а не штучного освітлення. Адже світло свічок і лампад спонукає людину краще спілкуватися з Богом. Тому найкращий час на молитву, на мою думку, яка є підтверджена Святими Отцями – це вечірній час. А вранці найкраще подякувати Богові за пережиту ніч, помолитися своє молитовне правило, за порадою і з благословення духівника.
Повязані записи
