18 червня 2023 року у Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» у Льовові відкрилася виставка найкращих творів з колекції патріарха українського колекціонерства Івана Гречка. Це одна з найбільших збірок української ікони на склі Гуцульщини та Покуття, а ще серед експонатів – стародруки, свічники, ручні хрести, писанки, кераміка, текстиль, дерев’яна скульптура тощо. Виставка представляє майже все багатолітнє надбання Івана Гречка. Проте не всі знають, що до експонованої тут збірки не увійшов особливий фрагмент спадщини дослідника – унікальна буддійська колекція, побачити яку можна у Львівському музеї історії релігії.
Виставку предметів буддійського культу Львівський музей історії релігії презентував на вшанування пам’яті Івана Гречка, який 15 червня 2022 року завершив свій земний шлях. Відкриття цієї виставки відбулося на сороковий день після смерті колекціонера і великого друга музею. Незвичайна експозиція діє тут вже цілий рік.
Говорити про буддійську колекцію неможливо без згадки про видатного колекціонера. «Це людина Львова: не можна було уявити життя культурне, релігійне життя Львова 90-х років, кінця 80-х, не згадуючи при цьому Івана Гречка», – розповіла «Духовній величі Львова» завідувачка виставковим відділом Львівського музею історії релігії Руслана Бубряк. «Колекціонер, громадський діяч, один з основних діячів того часу, як УГКЦ виходила з підпілля – він фактично тримав зв’язки із діаспорою, знав всіх підпільних священників, підпільних владик і все, що відбувалося під час виходу з підпілля – він у тому брав активну участь. Був співорганізатором і дописувачем в підпільному виданні “Євшан-зілля”, яке видавали дисиденти. Залучив до колекціонерства дуже багато молодих людей, які почали їздити по Україні, по Гуцульщині, збирати різні речі. Був одним зі засновників інституту колекціонерства при НТШ. Перший альбом, який видала ця організація, був присвячений колекції Гречка».
Пані Руслана зазначає: хоч за освітою Іван Гречко був енергетиком і навіть дописував у радянські наукові журнали, проте його у Львові називають «Патріархом колекціонерства». Він почав ще в 50-ті роки збирати ікони на склі, і відтоді сформував величезну неповторну колекцію, яку 10 років тому передав Українському католицькому університетові. До цього фонду увійшли ікони на склі, світський живопис, одяг, стародруки, екслібриси, скульптура тощо – проте саме буддійську колекцію дослідник відділив.
«Вже десь в кінці 80-х – на початку 90-х він з’явився в нашому музеї, став другом нашого музею. Ми робили дуже багато спільних виставок з його колекції – ікони на склі, листівки; і свого часу він вирішив, що він оцю колекцію ламаїстських предметів (ламаїзм – це напрямок буддизму) передасть нашому музею», – згадує Руслана Бубряк.
Бурятській колекції присвячене останнє інтерв’ю Івана Гречка – у ньому він сам розповів, як здобував цю колекцію. Експедицію в Бурятію члени львівської туристичної секції для науковців організували в 1962 році. Серед учасників експедиції були Роман Крип’якевич, Тадей Бардило та Іван Гречко. В Улан-Уде туристів на добу затримала міліція через спортивну форму із левиками – втім, виручив офіційний статус експедиції від Федерації туристичних організацій. Після цього дослідники прокладали свої маршрути на північний схід від озера Байкал, йдучи через тайгу, гори й ріки Бурятії. Метою поїздки було дослідження природи, тож її учасники нечасто спілкувалися із місцевими мешканцями. Втім, під час мандрівки зупинилися в поселенні, де був дацан, буддійський монастир.
Іван Гречко із цікавістю виявив тут величезну кількість релігійних книг старомонгольською мовою, чудесну різьбу по дереві та зразки місцевої буддійської іконографії. Та сам дослідник пригадував, що це були зразки іншої культури, релігії, ментальності, нам незрозумілих. Один із місцевих мешканців дозволив Гречкові взяти все, що йому сподобається – таким чином експедиція здобула тридцять предметів, що склали «буддійську колекцію». Це завдання, щоправда, було непростим – кожен з учасників ніс наплічник вагою 45 кг із припасами, туристичним спорядженням, особистими речами, фото- і відеоапаратурою. Отже, щоб взяти зі собою подарунки, довелося пожертвувати часткою цих речей.
Утім, такий крок був вартий здобуття унікальних зразків культури Сходу ХІХ століття. Сам Іван Гречко писав про цей епізод: «Вже зараз добре знаємо, що і бурятська культура була нищена совітами, як і українська, адже буряти сповідували буддизм, що теж цілком не вписувалося в розуміння “советского человека” з його нав’язаною вірою в комунізм. І вже доля знала, в чиї руки довірити священні сувої”». Ці слова втілилися: дослідник вагався із рішенням, що робити з цими експонатами, навіть планував продати в якусь колекцію – але врешті-решт вирішив передати скарби з Бурятії Львівському музеєві історії релігії, вважаючи, що саме тут найналежніше місце для дослідження й збереження культових предметів.
Намагаючись вивчити їх, Іван Гречко писав у різні наукові установи, але не отримав відповіді. Пані Руслана Бубряк зазначає: навіть зараз у Львові немає спеціалістів у темі східної культури. Один із працівників музею, що досліджував її, несподівано помер 2 роки тому, а другий, Максим Мартин, зараз захищає Україну на фронті – за іронією долі, також від нащадків народу, культурні скарби якого понад пів століття тому Гречко привіз до Львова. Врешті, сьогодні ця колекція має особливе значення, оскільки нагадує про важливість збереження власної культури, мови, релігії для поневолених народів як гарантії убезпечення від експлуатації в чужих загарбницьких війнах.
Про це на відкритті колекції у 2022 році пригадав і український письменник та журналіст бурятського походження Дорж Бату (справжнє ім’я – Андрій Васильєв): Радянський Союз, безповоротно знищував етноси й культуру, таким чином знищуючи народ, який потім стає гарматним м’ясом. «Ті, що з вами воюють – це вже не буряти. Я – бурят, а це вже не буряти», – зауважив публіцист. В музеї зазначають: свого часу Бурятія повторила в певній мірі долю кожної частини імперії, що увійшла до складу радянського союзу – були спроби здобути незалежність, утворена маріонеткова Бурятсько-Монгольська АССР, в 1929 році під час повстання проти колективізації загинуло 35 тисяч осіб. До кінця тут 1930-х років не залишилось жодного буддійського монастиря чи священнослужителя. Зараз же в Республіці Бурятія, що є суб’єктом Російської Федерації, проживають близько 300 тисяч бурятів, 30 % від загального населення. На війні воюють від 5 до 10 тисяч. Деякі правозахисники вважають, що війну влада РФ використовує щоб, в тому числі, зменшити кількість етнічних меншин, фактично, продовжує стару-добру імперську політику. Таким чином Львівський музей історії релігії став одним із місць збереження невеликої часточки сакральної культури бурятського народу.
До унікальної колекції увійшли тханки (танки) – зображення буддійських божеств, ламаїстський дзвіночок, який використовувався у культових практиках, матриця для друкування книг, виготовлена з кедру, 4 книги санскритом і старомонгольською мовою. Цінною є також підбірка цаклів – зразків мініатюрного релігійного живопису народів Тибету, Монголії, Бурятії тощо, що посідають вагоме місце у ритуалах тибетських монастирів. Це так звані «карти ініціації», що беруть участь у поховальних обрядах, тантричних ритуалах, посвяченнях та передачі знань. Вони з’явились для спрощення ритуального живопису і стали замінниками церемоніальних предметів чи релігійних атрибутів.
Фрагменти буддійської колекції
Усього Іван Гречко передав музеєві 30 експонатів, зібраних під час поїздки. Це зразки культури бурятського народу, і вони дуже цінні для вивчення.
Пані Руслана зазначає: у музеї був відділ буддизму, зокрема тут є свої цаклі і тханки, куплені від колекціонера з Білорусі. Після війни сподіваються цей відділ перебудувати наново й оновити.
«Ми не поклали мертвим вантажем ці речі – ми робили виставки. Окрім цієї, три виставки були в музеї, де було використано ці речі – наші та Гречка. Ми його колекцію представляли в Криму – в Керчі, Бахчисараї, Сімферополі», – розповідає завідувачка виставковим відділом музею. «Дуже часто кажуть, що Україна мало працювала з Кримом. Так, я вважаю, що ми програли ідеологічну війну на всі 100 або 200%, але наш музей був там, і не з одною виставкою. Ці речі були представлені, крім них – ще й наші, і вони працювали, жили – вони в нас не лежать скарбом у фондосховищі. Вони описані, каталогізовані, так що викликає ця виставка і певний інтерес».
Пані Руслана підкреслює – виставка експонується вже цілий рік і ще буде експонуватися. Відвідувачів у музеї зараз мало з огляду на війну та реконструкції, проте людям завжди цікаво побачити щось незвичайне, тому буддійської колекції вони не оминають. При відкритті колекції у виставковому залі був також портрет Івана Гречка пензля Марґіт Сельської. Зараз його можна побачити в Пороховій вежі, де експонують решту спадщини дослідника, проте унікальні зразки буддійського культу зберігаються саме тут. «30 речей – але я думаю, що ніде більше таких речей у Львові нема. Це є цінне тим, що показує культуру і історію, релігію народу, який зараз з нами воює», – зауважує пані Руслана.
Повну збірку Івана Гречка можна побачити ще майже два тижні, до 13 серпня, у Пороховій вежі. Але знайомство із «Патріархом колекціонерства», який володів енциклопедичними знаннями і неперевершеною інтуїцією у справі збереження культурних скарбів, буде неповним без зустрічі із одним з найцінніших фрагментів його колекції, яким, без сумніву, є буддійська колекція. Це спадщина не лише дослідника, а й митця і духовного лідера, приклад якого продовжує надихати на пошуки й відкриття унікальної спадщини минулого, її збереження і переродження.
Львівський музей історії релігії чекає відвідувачів з 10:00 по 18:00 щодня, крім понеділка, за адресою: м. Львів, пл. Музейна, 1.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
