Щастя – це глибока радість, що народжується у стосунках з Богом та з ближніми. Молитва, праця та почуття гумору – це ті засоби, що допомагають нам на дорозі до щастя. Таке бачення щастя знаходимо у вченні Папи Франциска, який часто торкається цієї теми в своїх проповідях та посланнях.
1. Радість приходить тоді, коли ми починаємо бути уважними до інших
Щоб ступити на шлях до щастя, потрібно прямувати проти течії, тобто позбутися егоїзму і почати думати про інших. Як зазначали пустельники, сум з’являється тоді, коли ми думаємо про себе. Папа Франциск наголошує, що, коли життя побудоване виключно навколо власних інтересів і відсутній простір для інших, людина не може досвідчити «солодкої радості» любові. Потрібно долати спокусу замикатися в собі, ізолюватися, вважаючи себе самодостатніми, бо ми всі потребуємо взаємної підтримки. В Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium» (Радість Євангелія), Святіший Отець пише: «Якщо мені вдасться допомогти принаймні одній людині жити краще, цього буде достатньо, щоб виправдати дар життя».
2. Проганяти меланхолію
Наступник святого Петра часто цитує книгу Сираха: «Мій сину, якщо тільки маєш, добре дбай про себе, а й Господеві чини достойні приносини. Себе не позбавляй благосної днини, з доброго бажання не пропускай нічого». (Сир 14, 11. 14). «Бог бажає щастя своїм дітям також і на цій землі, навіть якщо вони покликані до вічного звершення, бо Він сотворив усе, щоб всі могли цим насолоджуватися», – зазначає Папа у вже згаданому посланні з нагоди Всесвітнього дня молоді. Він наголошує, що Бог хоче, аби ми були позитивними і щодня вміли радіти маленькими речами та щоб не були в’язнями нескінчених тягарів і негативних думок. Справжня святість, за його словами, – це радість.
3. Радість приносять не влада, гроші, чи миттєві насолоди, а любов
«Якщо ми прагнемо успіху, насолоди, егоїстичного володіння, вчиняючи їх ідолами, то ми, можливо, переживатимемо моменти насолоди, примарне почуття задоволення, але вкінці ми стаємо незадоволеними рабами, нас постійно тягне шукати чогось більшого», – наголошував Вселенський Архиєрей, звертаючись з нагоди Всесвітнього дня молоді 2014 року. «Радість – це не миттєве насолода, а щось інше! – пояснював він під час зустрічі із семінаристами в 2013 році. – Справжня радість не походить від речей, від володіння. Вона народжується у взаєминах з іншими, коли усвідомлюємо, що нас приймають, розуміють і люблять та коли ми приймаємо, розуміємо і любимо; і це не задля миттєвого інтересу, а з огляду на те, що інший, чи інша є людиною. Радість народжується з безкорисливості зустрічі».
4. Почуття гумору
Шлях радості, за словами Папи Франциска, передбачає також почуття гумору: вміти сміятися з себе, з інших, з речей – це притаманно людині. Звертаючись 2018 р. до студентів церковних колегій, Святіший Отець закликав їх не сприймати себе занадто серйозно і, дивлячись у дзеркало, вміти посміятися з себе, щоб уникати самозакоханості. Про це говорив також Папа Венедикт XVI, цитуючи англійського письменника Честерстона: «Знаєте, чому Ангели літають? Бо вони ставляться до себе з легкістю». «Якщо б ми не сприймали себе занадто серйозно, – додавав, Папа Ратцінґер, – ми, можливо, могли б літати трохи більше».
5. Вміти дякувати
Радість – це також здатність бачити дари, які ми щодня отримуємо. Це захоплення красою життя і всім тим, що наповнює наші дні. Папа Франциск вказує на приклад св. Франциска з Ассізі, який вмів дякувати за кусок зачерствілого хліба. «Іноді, смуток пов’язаний з невдячністю, – читаємо в Апостольському напоумленні про святість “Gaudete et exsultate”, – коли людина настільки закрита в собі, що нездатна розпізнати Божі дари».
6. Вміти прощати і просити прощення
В серці, повному злості і жалю, немає місця для радості. Той, хто не прощає, шкодить, насамперед, самому собі. Ненависть породжує смуток. Вміння прощати походить з усвідомлення того, що Бог нас прощає. Вселенський Архиєрей цитує книгу пророка Софонії «Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Господь усунув засуди проти тебе» (пор. Соф 3, 14.15), додаючи, що «сумне обличчя» вказує на те, що людина не усвідомлює Божого прощення.
7. Радість праці і відпочинку
Папа Франциск заохочує досвідчувати радість в праці з іншими й для інших, аби будувати кращий і більш братерський світ. Йдеться про те, щоби жити Блаженствами, які, за словами Святішого Отця, «не вимагають неймовірних дій». Це стиль життя тих, хто відчуває потребу в Бозі. Це прості люди, що «як і всі інші, дихають повітрям, забрудненим існуючим у світі злом, але на своєму шляху ніколи не втрачають з поля зору слід Христа».
8. Молитва і братерство
Шлях до радості не є легким, його утруднюють випробування і життєві невдачі, які спонукають до відчаю. Святіший Отець закликає відповідати на труднощі молитвою: «Можемо бути певні, – наголошував він під час загальної аудієнції у січні цього року, – що Бог відповість на нашу молитву, навіть, якщо вона, іноді суха. Можливо, нам потрібно буде молитися все життя, але Він відповість». За словами Папи, молитва змінює дійсність: вона змінює або наше серце, або обставини. Молитися означає також усвідомлювати, що на своєму шляху ми не самотні.
9. Покладатися на Бога
В житті бувають моменти терпіння, коли почуваємося покинутими Богом і в ці хвилини, більше ніж будь коли, потрібно покладатися на Бога. І тоді, як пояснює Святіший Отець в «Evangelii gaudium», ми ступаємо на ще одну сходинку радості, якою є мир, той глибокий мир, що походить з повного уповання на Бога. Це надприродна радість, яку ніщо не може знищити. «Добра Новина, – наголошує Папа, – це радість Отця, який не хоче, щоб ніхто з Його найменших був втрачений»
10. Усвідомлювати, що ми люблені
Справжня радість, за словами Папи, народжується в зустрічі з Христом, Який полюбив нас і віддав за нас Своє життя. Радість – це знати, що Бог, Який є Батьком, любить нас. Справжня радість не є плодом власних зусиль, але даром Святого Духа, Який просить нас тільки відкрити серця для того, аби наповнити їх щастям. «Якщо ми дозволимо, щоб Господь допоміг нам вийти з власної оболонки і змінити наше життя, – читаємо в Апостольському напоумленні «Gaudete et exsultate», – тоді зможемо здійснити те, про що говорив св. Павло: “Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!”». Радість – це слухати Бога, Який промовляє: «Ти важливий для мене, я люблю тебе і покладаю на тебе надії». У згаданому зверненні до семінаристів Папа зазначав, що радість приходить тоді, коли «відчуваємо, що Бог нас любить, що для Нього ми не цифри, а особи, коли чуємо, що Він нас кличе».
Автор: Світлана Духович
Джерело: https://www.vaticannews.va/
Повязані записи
